Скульптор і воїн

Григорій Леонтійович Пивоваров

(22 березня 110 років від дня народження (22.03.1908–15.05.1942),

українського скульптора – монументаліста, уродженця м. Лохвиця

           

Ми повинні пишатися своєю багатою історією, свято берегти пам’ять про визначні події та знаменитих уродженців краю.

До найкращих надбань українського образотворчого мистецтва першої половини ХХ століття належить творчість талановитого українського скульптора – монументаліста Григорія Леонтійовича Пивоварова, нашого земляка.

Він народився 22 березня 1908 року у Лохвиці в багатодітній сім’ї вчителя, в якій виховувалося семеро дітей.

 У Григорія рано проявився хист до малювання, він багато читав, був спостережливим та наполегливим в досягненні поставленої мети.

У 1924 році Григорій Пивоваров їде до Києва. Тут він спочатку навчається в художній профшколі, а через два роки успішно здає вступні іспити в Художній інститут. Протягом 30 – х років він успішно поєднував викладацьку роботу в інституті з творчою роботою.

У ці роки в Україні успішно працювали дві творчі бригади, до складу з однієї входив і Григорій Пивоваров. У 1934 – 36 роках на дніпровській кручі у селі Трипіллі Київської області було встановлено десятиметровий п’ятигранний обеліск, в нижній частині якого були розміщені барельєфи. Серед цих творів цікаві за задумом і художньою майстерністю роботи Г.Пивоварова.

Скульпторів – монументалістів захоплювала романтика праці і це яскраво відчувається в багатофігурних композиціях «Соціалістична індустрія» та «Соціалістичне сільське господарство», виконаних у 1937 році Ю.Білостоцьким, Г.Пивоваровим та Е.Фрідманом для павільйону Української РСР на Всесоюзній сільськогосподарській виставці в Москві.

У 1939 році Григорій Пивоваров виготовив бюст свого земляка, письменника Архипа Тесленка. Він встановлений в рідному селі письменника Харківці Лохвицького району.

 Та найбільшу віддушину скульптор знаходив у праці над портретами. Григорій Пивоваров тут виступає як талановитий майстер психологічного портрету. В центрі його уваги стояли насамперед образи великих письменників минулого: бюсти Т.Шевченка – 1936, О.Пушкіна – 1937, І Франка – 1939,  та видатних діячів сучасної української культури: бюст О. Довженка – 1940.

         Ознайомившись на одній із виставок з портретами майстра Максим Рильський пророчо сказав: «Роботи Григорія Пивоварова ввійдуть в золотий фонд українського мистецтва». Так до митця прийшло заслужене загальне визнання.

         З перших днів Другої світової війни скульптор Григорій Пивоваров іде на фронт і стає артилеристом, а 15  травня 1942 року в одному з жорстоких боїв він гине від фашистської кулі на Керченському півострові.

Він не був природженим військовим, він був чудовим скульптором. У нього було багато творчих задумів і сподівань. На жаль, їм не судилося здійснитися.       

         Та його пам’ятають і гордяться ним.

Художник  А. Белостоцький намалював портрет свого бойового друга, який експонується у виставковому залі Спілки художників України. А вдячні земляки – лохвичани на цент­ральній площі міста в сквері встановили бронзовий бюст художника.

         В Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури (колишній Київський державний художній інститут) є скромна біломармурова меморіальна дошка. На ній викарбуване ім’я Григорія Леонтійовича Пивоварова, котрий пішов у безсмертя.