неділя, 11 листопада 2018 р.

Розстріляне відродження: повернуті із забуття

30-ті роки ХХ століття стали однією з найтрагічніших сторінок в історії України. Ціла когорта талановитих, рішучих, завзятих і сильних духом українських митців була знищена владою, кинута за грати, морально зламана...
30-ті роки виявилися найтрагічнішими в новітній історії української літератури й мистецтва. Це десятиліття пройшло під знаком жорстокого переслідування представників національної культури. Кожен із визначних діячів Розстріляного відродження відчув на собі репресивну машину тоталітарної системи. Біографія майже всіх митців цього покоління завершується словами «розстріляний», «загинув у засланні», «наклав на себе руки». А ті, кому вдалося вціліти, вже ніколи не змогли творити так само сміливо й самобутньо, як під час цих буремних років.
Кульмінацією дій радянського репресивного режиму стало З листопада 1937 р. Тоді, «на честь 20-ї річниці Великого Жовтня» у Соловецькому таборі особливого призначення за вироком Трійки, як «українських буржуазних націоналістів», були розстріляні Лесь Курбас, Микола Куліш, Матвій Яворський, Володимир Чеховський, Валер'ян Підмогильний, Павло Филипович, Валер'ян Поліщук, Григорій Епік, Мирослав Ірчан, Марко Вороний, Михайло Козоріс, Олекса Слісаренко, Михайло Яловий та інші представники української інтелігенції — цвіт української нації.
Бібліографічний огляд літератури «Із забуття в безсмертя: митці Розстріляного відродження» саме про тих, кого тоталітарна радянська система зламала і знищила.
Про тих, хто не міг чи не бажав пристосовуватися.
Звісно, що в одному огляді не можна розповісти про всіх представників Розстріляного відродження. Пропонуємо вашій увазі книги, які є в нашій бібліотеці. У вас є можливість відкрити для себе творчість талановитого покоління митців 20-30-х років 20 ст. Тих, хто, незважаючи на величезний тиск репресивного апарату, не дав померти українському художньому слову і ми зараз маємо змогу пізнати його. Це не тільки прекрасні вірші та новели, які нікого не залишать байдужими, це пам'ять про геніальних людей, які не знали страху і у найтемніші часи мали сміливість говорити правду. Вони завжди житимуть у нашій пам’яті!

Із забуття в безсмертя: митці «розстріляного відродження»

Бібліографічний огляд літератури

За роки незалежності України, відбулися великі зміни в духовному житті, розвитку національної культури, літератури та мистецтва, в пробудженні історичної пам’яті народу. Багато «білих плям» ліквідовано в історії української літератури, повернуто імена письменників, що були закатовані у таборах, тих, чия творчість оголошувалась ворожою, націоналістичною.
Ще з часів Переяславської Ради, після підписання договору з Росією перед Україною стали проблеми, що зумовили її подальшу долю. Здавалося б, український народ позбавився тиранії польської шляхти. Але натомість постало ярмо московське. Російський царат, усвідомлюючи масове пробудження українського народу до державного життя, усілякими засобами намагався стримати його розвиток, відправляючи у в'язниці, спроваджуючи на заслання кращих синів української еліти.
Десять років найкращого для творчості життя провів у пустелях Азії геній українського народу Тарас Шевченко, за свою діяльність були покарані позбавленням волі Пантелеймон Куліш, Микола Костомаров, Іван Карпенко-Карий, Степан Васильченко, Архип Тесленко та інші письменники. Все своє життя провів на засланні та у в'язницях і помер у далекому Сибіру Павло Грабовський. Після проголошення валуєвського указу (1863 р.) російським урядом переслідувався фактично кожний український письменник.
Але найбільших і найжорстокіших переслідувань зазнала українська література після приходу до влади більшовиків. Сотні письменників гинули на Соловках, у Сибіру, були розстріляні. Першими жертвами більшовицького терору на Україні стали представники літератури, талант яких розквітнув на хвилі національного відродження двадцятих років.
       Касьянов Г.В., Даниленко В.М., Сталінізм і українська інтелігенція [Текст]: 20-30-і роки/ Г.В. Касьянов, В.М. Даниленко. – К.: Наукова думка, 1991. – 96 с.
Автори книги «Сталінізм і українська інтелігенція» аналізують в якому трагічному становищі опинилася інтелігенція в 20-30-х роках 20 століття, в роки сталінізму. Про свободу творчості – головну умову її існування, тоді навіть говорити не випадало. Відносна свобода допускалася тільки в руслі офіційно визнаної ідеології, усе інше – «буржуазний мотлох» і антирадянська діяльність і пропаганда, за яку можна було заплатити здоров’ям чи навіть життям.
У 20-х роках у нашу літературу прийшли численні таланти, які невдовзі заявили про себе на повний голос. 20-ті роки називають "українським Відродженням", бо то дійсно був час справжнього відродження української літератури, театру, образотворчого мистецтва. Але, на жаль, той період відродження був надто коротким. Бурхливі процеси відродження і розвитку національної культури трагічно закінчилися в наступному десятилітті. Під гаслом «боротьби з націоналізмом» було знищено і запроторено в у табори 80 % творчої інтелігенції, викорчувані цілі шари національної культури. Та, незважаючи на десятиліття терору морального й фізичного, вона мала сили, які зберегли кращі традиції української інтелігенції.
Сталінізм не зміг остаточно зламати інтелігенцію. Актом протесту можна вважати самогубство Миколи Хвильового (Фітільова), який залишив посмертного листа із звинуваченнями Комуністичної партії у розв’язанні репресій проти власного народу. Прикладом громадянської мужності і справжньої інтелігентності можна вважати самовіддану боротьбу археолога М.Є. Макаренка за збереження унікального пам’ятника архітектури Києва – Михайлівського золотоверхого собору, яка завершилася тим, що старого вченого вислали в Казань, де він і помер. На Соловки був відправлений історик, академік Яворський, який на третьому році ув’язнення написав Сталіну листа, звинувативши його у масовому винищенні українського селянства та інтелігенції.
В книзі наведені й інші факти, що свідчать про те, що серед інтелігенції були люди, яких сталінізм не міг зламати. Для них суд власної совісті був найвищим і вони зберегли духовність і незалежність думки, почуття власної гідності. Саме такі люди були й залишаються основою розвитку суспільства.
Таким був і Лесь Курбас – видатний український режисер-реформатор світового рівня, актор, теоретик театру, драматург, публіцист, перекладач.
Корнієнко Н., Лесь Курбас: репетиція майбутнього [Текст]/ Н.Корнієнко. – К.: Либідь, 2007. – 328 с.: іл.
Неллі Корнієнко в книзі «Лесь Курбас: репетиція майбутнього» зазначає, що його ім’я стоїть нині поряд із такими видатними іменами, як Г.Крег, К.Станіславський, В. Мейєрхольд, Б.Брехт, А.Арто та інші. Відкриваючи фундаментальні закони театру і мистецтва загалом, Курбас упередив багатьох естетичних надбань з експериментів А.Арто і Є.Гротовського, Ф.Фелліні й І.Бергмана. Його театр – це високі футуротексти культури 20 ст., які не вичерпалися і у 21 ст.
Передусім, Курбас європеїзував український театр, що доти був виключно національно-етнографічним, побутовим. Саме завдяки йому наше сценічне мистецтво почало ставати істинно естетичним, відкрило для себе коло героїв, тем, прийомів, до того часу просто недоступних (“Молодий театр” 1917–1919 роки). По-друге, Курбас створив експериментальний театр українського модернізму, вивівши його на лінію передових мистецьких шукань Заходу (діяльність “Березоля” 1922–1926 років). Митець пробував синтезувати національні традиції українського театру з найновішими формами європейського (“Березіль” у 1927–1933 роках). 
Мистецькі пошуки Курбаса виросли на ґрунті Української революції 1917–1921 років та її продовження в культурному Ренесансі 1920-х початку–1930-х років. Лесь Курбас посів вагоме місце в сузір’ї розстріляного відродження.
Високоосвічений та різноплановий діяч заклав основи вітчизняної акторської і режисерської школи, сказав вагоме слово в кінематографі, відкрив світові видатного драматурга Миколу Куліша, великих акторів – Амвросія Бучму, Мар'яна Крушельницького, Валентину Чистякову, Дмитра Мілютенка, Йосипа Гірняка, Наталію Ужвій. Окрім того, справив неперевершений вплив на Павла Тичину, Миколу Хвильового, Олександра Довженка.
Доля української літератури – доля України. Важко знайти в світовій історії аналогію, щоб жива мова, мова великого народу, систематично заборонялася і переслідувалася спеціальними державними вердиктами і актами. Цей геноцид тривав століттями. Утім, спроби осмислити розвиток української літератури постійно тривали.
В посібнику Історія української літератури ХХ століття [Текст]: У 2 кн. Кн. 1: Перша половина ХХ ст./ за ред. В.Г. Дончика. – к.: Либідь, 1994. – 784 с.  авторами в оглядових та портретних розділах висвітлюється літературний процес від початку ХХ століття до початку 40-х років. З особливою докладністю аналізується українська література 20-х років, творчість раніше заборонених і замовчуваних письменників М. Зерова, М. Хвильового, В. Винниченка, Є. Маланюка, В. Підмогильного, М. Куліша та багато інших, кого доля торкнула трагічним крилом.
Літературні процеси першої половини 20 століття висвітлено в довіднику Бернадська Н.І., Українська література ХХ століття [Текст] /Н.І.Бернадська. – К.: Знання-Прес, 2007. – 272 с. та в книзі Новий довідник: Українська мова та література [Текст]. – К.: ТОВ «КАЗКА», 2005. – 864 с.  Стосовно кожного автора визначені його місце в літературному процесі, стильові ознаки художньої спадщини, основні віхи життя і творчості, проаналізовано конкретні літературні твори. Автори намагалися максимально охопити постаті і твори письменників 20 століття: від Павла Тичини до Василя Стуса.
Пізнати повернуті із забуття імена  відомих і маловідомих, колись знеславлених, знищених і забутих діячів культури, науки, освіти, письменництва допоможе довідник Провідники духовності в Україні [Текст]: довідник/ За ред. І.Ф. Кураса. – К.: Вища шк., 2003. – 783 с.  Історико-біографічні статті не тільки містять енциклопедичні довідки про видатних представників українського народу, а й розкривають їх роль у духовному розвитку нації. Свого часу вони самовіддано утверджували українську духовність, були її будителями і оборонцями. На сторінках цієї книги ви знайдете імена літературно-мистецького покоління «Розстріляного Відродження». Ось декілька імен. Бойчук Михайло, живописець, плідно працював з Лесем Курбасем. Не обминули майстра і його учнів його сталінські репресії 30-х років. У 1937 р. М. Бойчука було заарештовано за звинуваченням у «буржуазному націоналізмі». Датою загибелі художника вважають 13 липня 1939 р. місце поховання невідоме. Та найактивнішою на всіх етапах історії нашої держави була роль письменників. Вони життям свого народу, сповістили світові про мелодійну й вишукану українську мову, боролися за право говорити рідною мовою в своїй країні і часто платили за це право своїм здоров’я і життям. Письменники Валер’ян Поліщук отримав 10 років концтаборів, з яких так і не повернувся; Влизько Олекса - розстріляний за «підготовку терористичних актів проти радянського керівництва»; Епік Григорій заарештований за планування терористичних актів – вирок – розстріл. Таких трагічних доль багато, які ще треба відшукувати, досліджувати і  вивчати.
До покоління переслідуваних і репресованих носіїв української культури за часів радянської влади належить літературний критик, мистецтвознавець і мовознавець, академік НАН України Іван Михайлович Дзюба. За сміливі і справедливі судження про утиски української культури він був засуджений (1973) на 5 років тюрми і 5 років заслання. Сьогодні Іван Михайлович Дзюба широковідомий літературознавець і критик, публіцист, діяч культури. У колі його дослідницьких інтересів—сучасний літературний процес в Україні, творчість українських письменників минулого, сучасний стан і розвиток української мови тощо.
   Дзюба І.М., З криниці літ [Текст]: у 3 т. Т. 3. /І.М.Дзюба – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2007. – 896 с.
У третьому томі вибраних праць Івана Дзюби подано низку літературних портретів українських письменників 19-20 століть, спогади про діячів культури. Микола Хвильовий, Михайло Драй-Хмара та особливу увагу привертає колоритна і трагічна постать Майка Йогансена. У бурхливому літературному житті 20-х років М. Йогансена бачимо разом О.Довженком, В. Сосюрою, М. Хвильовим у «Гарті»; з Ю. Смоличем, О. Слісаренком, О. Мар’ямовим – у «Техномистецькій групі А»; і, звісно ж, у «Вапліте». Він не приховував своїх політичних поглядів, критикував дії радянської влади за що і був заарештований 18 серпня 1937 року. 27 жовтня 1937 року Йогансена розстріляно в тюрмі НКВС у Києві. Символічна могила письменника на Лук'янівському цвинтарі.
Багато грунтовних і глибоких досліджень в українського літературознавця  Миколи Жулинського. У книзі «Слово і доля» [Текст]/ М.Жулинський. – К.: Вид-во А.С.К., 2006. – 640 с.: іл. здійснено систематизований грунтовний аналіз творчості яскравих українських письменників – від Григорія Сковороди до Василя Стуса. Це дає можливість простежити важкий і довгий шлях національного образного слова кількох віків. В оглядових статтях розглянуто і літературний процес періоду «розстріляного відродження». Літературознавчі матеріали про митців доповнено їхніми творами, цікавими ілюстраціями. Так ми можемо ознайомитися із творами Павла Филиповича, Михайла Ялового, Валер’яна Поліщука та інших репресованих письменників.
Іншу книгу Жулинський М., «Українська література: творці і твори» [Текст] /М.Жулинський. – К.: Либідь, 2011. – 1152 с.: іл. замислював як велику шпаргалку – підручний літературознавчий матеріал із текстами. Героями нарисів-есеїв є широко та маловідомі українські митці, які створюють портрет національної літератури 19-20 століття. Серед них і письменники «розстріляного відродження», які боролися за збереження цілісності української культури, за збереження і розвиток української мови. Важливим складником цієї своєрідної антології є художні тексти, ретельно підібрані до кожного нарису, серед них – маловідомі.
Особливої уваги заслуговує книга Бориса Гривачевського «Листи із Соловків». Гривачевський Б., Листи із Соловків [Текст] /Борис Гривачевський. – К.: Молодь,1992. – 88 с.: іл.
Листи українців із Соловків… Чи ж справді вони можуть бути документами, які б звинувачували на суді Історії вбивць і катів власного народу? Можливо ні. Але для дослідників-літературознавців – це психологічні штрихи портретів репресованого українського народу.
«… Про що ж мені написати тобі, рідна? Я поки без праці, бо перебуваю в ув’язненні. Не писав тобі про це, оскільки сподіваюся, що скоро переведуть у табір. Просив, щоб дали роботу, і не трачу надії, що мені її дадуть, але коли – не знаю. Це – тепер моя мрія. Буваю на прогульці. Читаю. Пробував писати, але для творчості все ж потрібне і творче піднесення, а це рідкий у мене гість…» - це Микола Куліш, послання із камери-одиночки дружині Тосі. Рядки скупі і … безнадійні. Одиночка в тюрмі була й справді для майстра тією прірвою, в якій уже чигала смерть.
С. Підгайний зустрічався на Соловках з М.Зеровим, П.Филиповичем, А.Лебідем та М.Ворним і залишив про це спогади. Один із спогадів про М.Зерова: «…Він був, безперечно, найяскравішою постаттю на Соловках. Коли сірого весняного дня побачив я його уперше на Соловках, він був у своєму «професорському» капелюсі, з незмінним пенсне і з властивою йому щирою усмішкою. Миколі Костьовичу дали заступа. Бригадир сказав, де і скільки він повинен скопати землі. Зеров пішов на свою дільницю. Десь по обідній порі, ходячи на цих же полях, натрапив я на професора, що сидів собі на камені і читав Вергілія… звичайно ніяких норм М.Зеров не виконував. Він був творцем…та був знівечений усією дикістю більшовицького свавілля і, напевно, так до кінця свого життя і не міг зрозуміти цієї вакханалії «в ім’я світлого майбутнього людства».
Згустками людського болю стали листи українських письменників та діячів культури, репресованих у 30-і роки і засланих на Соловки. Зібрані частково у цій книзі, вони є документальним свідченням і звинуваченням жорстоких часів сталінського терору. Листи доповнюють інтерв’ю людей, які особисто знали їх авторів, фрагменти інших документів. Коментарі – інтерв’ю записані під час зустрічі колишніх соловецьких в’язнів.
Доба Розстріляного відродження — особлива сторінка в історії української літератури. Цей короткий період (1920-ті – початок 1930-х років) умістив таку кількість талановитих митців, зухвалих новаторських експериментів та безкомпромісних шедеврів, якої вистачило б на ціле сторіччя. Кожен із визначних діячів Розстріляного відродження відчув на собі репресивну машину тоталітарної системи. Біографія майже всіх митців цього покоління завершується словами "розстріляний", "загинув у засланні", "наклав на себе руки". А ті, кому вдалося вціліти, вже ніколи не змогли творити так само сміливо й самобутньо, як під час цих буремних років.
За останні десятиріччя XX століття було опубліковано твори багатьох письменників «Розстріляного Відродження», деякі введені до шкільної програми – М. Хвильовий, Г. Косинка, М. Вороний, М. Куліш. Проте є безліч імен, які ще знаходять свою дорогу до читача. Ми пропонуємо ознайомитися із творами письменників, які є в нашій бібліотеці. Це твори М. Зерова, М.Хвильового, М.Драй-Хмари, Г.Епіка, О.Вишні, В.Винниченка, Є.Маланюка, В.Підмогильного та ін. Це не тільки прекрасні вірші та новели, які нікого не залишать байдужими, це пам'ять про геніальних людей, які не знали страху і у найтемніші часи мали сміливість говорити правду.

Список використаної літератури
1.  Літературно-критичні та історичні твори
Касьянов Г.В., Даниленко В.М., Сталінізм і українська інтелігенція [Текст]: 20-30-і роки/ Г.В. Касьянов, В.М. Даниленко. – К.: Наукова думка, 1991. – 96 с.
Корнієнко Н., Лесь Курбас: репетиція майбутнього [Текст]/ Н.Корнієнко. – К.: Либідь, 2007. – 328 с.: іл.
Історія української літератури ХХ століття [Текст]: У 2 кн. Кн. 1: Перша половина ХХ ст./ за ред. В.Г. Дончика. – к.: Либідь, 1994. – 784 с. 
Бернадська Н.І., Українська література ХХ століття [Текст] /Н.І.Бернадська. – К.: Знання-Прес, 2007. – 272 с.
Новий довідник: Українська мова та література [Текст]. – К.: ТОВ «КАЗКА», 2005. – 864 с.
  Провідники духовності в Україні [Текст]: довідник/ За ред. І.Ф. Кураса. – К.: Вища шк., 2003. – 783 с. 
Дзюба І.М., З криниці літ [Текст]: у 3 т. Т. 3. /І.М.Дзюба – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2007. – 896 с.
Жулинський М., Слово і доля [Текст]/ М.Жулинський. – К.: Вид-во А.С.К., 2006. – 640 с.: іл.
Жулинський М., Українська література: творці і твори [Текст] /М.Жулинський. – К.: Либідь, 2011. – 1152 с.: іл.
Гривачевський Б., Листи із Соловків [Текст] /Борис Гривачевський. – К.: Молодь,1992. – 88 с.: іл.
2.  Твори письменників Розстріляного відродження
Антоненко-Давидович Б., Смерть. Сибірські новели. Завищені оцінки [Текст] /Б. Антоненко-Давидович; Вступ. сл. Л.Бойка. – К.: Вид-во гум. літ-ри, 2005. – 556 с.
Винниченко В., Оповідання. Народний діяч. Краса і сила [Текст] /В.Винниченко. – К.: Сакцент-плюс, 2015. – 787 с.
Вишня, о.. Фейлетони; Гуморески; Усмішки; Щоденникові записи [Текст] /Остап Вишня. – К.: Наукова думка, 1984. – 560 с.
Драй- Хмара, М. Вибране [Текст] /М. Драй-Хмара. – К.: Дніпро, 1989. – 542 с.
Епік Г., «Роменова абетка» з Соловків /Г.Епік. – К.: Веселка, 1993. – 30 с.
Зеров М., твори в двох томах [Текст]: Т. 1: Поезії. Переклади /М.Зеров. – К.: Дніпро, 1990. - 843 с.
Зеров М., твори в двох томах [Текст]: Т. 2: Історико-літературні та літературознавчі праці /М.Зеров. – К.: Дніпро, 1990. - 595 с.
Косинка Г., Заквітчаний сон [Текст]: оповідання / Г.Косинка. – К.: Веселка, 1990. – 287 с.
Куліш М., Твори. В 2-х томах [Текст]: Т.1: П’єси /М.Куліш. – К.: Дніпро, 1990. – 509 с.
Куліш М., Твори. В 2-х томах [Текст]: Т.2: П’єси, статті, виступи, документи, листи, спогади про письменника /М.Куліш. – К.: Дніпро, 1990. – 677 с.
Маланюк Є., Невичерпальність [Текст]: поезії, статті /Є.Маланюк. – К.: Веселка, 2002. – 318 с.
Підмогильний В., Історія пані Ївги [Текст]: оповідання /В.Підмогильний. – К.: Веселка, 1991. – 173 с.
Підмогильний В., Оповідання. Повість. Романи [Текст] /В.Підмогильний. – К.: Наукова думка, 1991. – 793 с.
Хвильовий М., Твори в 2-х томах [Текст]: Т.1: Поезія. Оповідання. Новели. Повісті /М.Хвильовий. – К.: Дніпро, 1990. – 650 с.
Хвильовий М., Твори в 2-х томах [Текст]: Т.2: Повість. Оповідання. Незакінчені твори /М.Хвильовий. – К.: Дніпро, 1990. – 925 с. 

субота, 13 жовтня 2018 р.


Мій рідний край в історичних документах
Краєзнавчий рекомендаційний список джерел

Цього року наше рідне місто Заводське відсвяткувало 90-річчя. Місто молоде, та на його території були поселення ще три тисячоліття тому (це засвідчують археологічні знахідки). Історія нашого краю багата і цікава та мало досліджена. Багато терпіння і зусиль потребувалося Анні Коршуновій, щоб знайти матеріал для написання книги «Моє маленьке місто Заводське» та вона охоче поділилася знайденими джерелами. Ми пропонуємо скористатися цим списком дослідникам, краєзнавцям і всім, хто любить і вивчає свій край.

Артополот і Артанія (1200 років Першій Руській державі) [Електронний ресурс] // Іншомовні елементи в ономастиці України. - К., 2001, с. 3 – 19. – Режим доступу: http://slavica.abakumov.kiev.ua/katalogmain/katalogmain-5/artopolot-i-artania-1200-rokiv-persij-ruskij-derzavi-artopolot-i-artania-insomovni-elementi-v-onomastici-ukraini---k-2001-s-3----19

Археологія та стародавня історія Лохвицького району [Електронний ресурс]. - Замки, відпочинок, оздоровлення, зцілення в Галичині. – Режим доступу: http://www.zamky.com.ua/poltavska-oblast/arheologiya-ta-starodavnya-istoriya-lohvytskogo-rajonu/

Білоусько, О.А., Супруненко, О.Б. Давня історія Полтавщини (XХ тисячоліття до н.е. – V століття) [Електронний ресурс]: Підручник для 6 кл. загальноосвітньої школи/ Білоусько, О.А., Супруненко, О.Б. – Полтава: «Оріяна», 2004. – Режим доступу:

Богатирські застави над Сулою [Електронний ресурс]. - День. Щоденна всеукраїнська газета. - Україна Incognita. – Режим доступу: http://incognita.day.kiev.ua/bogatirski-zastavi-nad-suloyu.html

Генеральний опис Лівобережної України 1765-1769 рр. Покажчик населених пунктів [Електронний ресурс] /Ред. І.Л. Бутич; Покажчик скл. Л. А. Попова , К. Г. Ревнивцева. – К., 1959. – Режим доступу: http://cdiak.archives.gov.ua/files/Heneralnyi_opys_Livoberezhnoi_Ukrainy_1765-1769_rr_pokazhchyk_naselenykh_punktiv.pdf

Гопкало,  О.В. Чоловіче та жіноче черняхівське вбрання [Електронний ресурс] /О.В. Гопкало. - Археологія, 2011, № 2 . – С.17-34. – Режим доступу:


Жук М.В., Круль В.П. Розміщення продуктивних сил і економіка регіонів України [Електронний ресурс]: Підручник /Жук М.В., Круль В.П.- К.: ІКондор, 2004. – Режим доступу:

Карта Роменської округи [станом на 1925 рік] [Електронний ресурс]/ В'ячеслав Артюх. - Сумський історичний портал. – Опубліковано 27 жовтня 2011. – Режим доступу: http://history.sumy.ua/maps-and-plans/109-romenska-okruga-poltavskoji-guberniji-stanom-na-1925-rik.html.

Книга Лінгвістичні детективи [Електронний ресурс]. - Книги «BOOKLOT.RU». – Режим доступу: https://www.booklot.ru/genre/nauchnoobrazovatelnaya/yazyikoznanie/book/lingvisticheskie-detektivyi/read/35/

Лютаревич, П. Історія одного повстання на Полтавщині та українське підпілля в роках 1920-1926 [Електронний ресурс]/П. Лютаревич. – Українська інформаційна служба[Архів ОУН]. – Опубліковано 03 вересня 2015. – Режим доступу: http://ounuis.info/publications/item/456-istoriia-odnoho-povstannia-na-poltavshchyni-ta-ukrainske-pidpillia-v-rokakh-1920-1926.html

Міграція індоєвропейських племен в кінці ІІ тис. – на початку І тис. до н.е [Електронний ресурс]. - Персональний сайт Валентина Стецюка (Львів). – Режим доступу: http://www.v-stetsyuk.name/uk/Iron/Migration.html
Моргунов, Ю.Ю. Древо-земляные укрепления Южной Руси Х-ХІІІ веков [Електронний ресурс] /Ю.Ю. Моргунов; отв. ред. Н.В. Лопатин; Ин-т археологии РАН. - М. : Наука, 2009. – Режим доступу:

Ранньомодерна Україна на перехресті цивілізацій, культур, держав та регіонів Електронний ресурс] / Відпов. редактор В. Смолій. - К: Інститут історії України НАН України, 2014. – Режим доступу: http://history.org.ua/LiberUA/978-966-02-7345-0/978-966-02-7345-0.pdf.

Стрижак, О. С. Назви річок Полтавщини [Електронний ресурс] / О. С. Стрижак. – К., 1963. – Рец.:  Ю. О. Карпенко. -  Режим доступу: http://karpenko.in.ua/wp-content/uploads/2013/02/Strijak.pdf

Тищенко, К. Забуті габри-вигнанці [Електронний ресурс] /Тищенко К. Доповідь 14 травня 2009 р. на ІІ Міжнародній науковій конференції "Актуальні проблеми історії стародавнього світу" (Історичний факультет КНУ). - С. 218-248. – Режим доступу: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/37081/21-Tischenko.pdf?sequence=1

Ханко, В. М. Полтавщина: плин мистецтва, діячі: мистецтвознавчі праці [Електронний ресурс] /В.М. Ханко. — Київ : Видавець Остап Ханко, 2007. — 512 с. (Мініакадеії освіти Опанаса Сластьона — С. 200–214). – Режим доступу: https://medium.com/@slastionschools/%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D0%B0%D0%BA%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%BC%D1%96%D1%97-%D0%BE%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%B8-%D0%BE%D0%BF%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%B0-%D1%81%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C%D0%BE%D0%BD%D0%B0-6c0de7ad6fa6
Джерела по Янишпільській сотні:
ЦДІАУК — Фонд 51 опис 1 справа 124 — Похід на Польщу 1739 року команди козаків Чигириндубровської сотні; Фонд 51 опис 3 справа 8230 — Присяга Лубенського полку, 1741 р.; Ф.51, оп.3, спр.13343 — Реестръ козаковъ Лубенского полка. 1745 годъ; Фонд 51 опис 3 справи 17163 і 17165 — Присяга Лубенського полку 1762 р.; ф 51 оп 3 спр 1186 — на 23.08.1723, реєстри козаків Лубенського полку, готових до походу та козаків, нездатних вести військову службу; ф. 51, оп. 3, спр. 19402 — на 1734 р., серпня 29. ‒ Ревізька книга Чорноуської сотні Лубенського полку; справа 2341 на 26.07.1727 р. — Ревізія дворів посполитих селян і підсусідків Лохвицької сотні Лубенського полку; ф. 763 оп. 1 спр. 533 — Іменні списки виборних козаків Лубенського полку; ф. 51 оп.3 спр. 603 — компут Лубенського полку, 22.4.1721; ф. 51 оп. 3 Справи № 19333 — Ревізія Лубенського полку. 1745 р.; 19343 — Ревізія Лубенського полку. 1745 р.; 19345 — Ревізія Лубенського полку. 1747 р. ІР бібліотеки ім. Вернадського — ф. 1 спр № 59228 — на 1726 р. Виписка з ревизии Лубенського полку; 54333 на 1740 р. — Ревизія Лубенського полку;
фонд 2 — реєстри козацької старшини. ДАПО — матеріали «Перепису малоросійським козакам» 1835 р. по Лубенському повіту (9 справ).

Архівне джерело по Янишпільській сотні:
Генеральний опис Лівобережної України 1765-1769 рр. ЛУБЕНСЬКИЙ ПОЛК ЯНІШПІЛЬСЬКА (ЯНИШПІЛЬСЬКА) СОТНЯ Білі Горинки, село — оп. 1, кн. 424, арк. 298. Коновал, село — оп. 1, кн. 424, арк. 263 зв., 304 зв. Луки, село — оп. 1, кн. 424, арк. 277, 307. Піски, село — оп. 1, кн. 424, арк. 88—104. Погорільці, село — оп. 1, кн. 424, арк. 298 зв.—299. Токарі, село — оп. 1, кн. 424, арк. 302—303. Хутір Марковича-Дубровного — оп. 1, кн. 424, арк. 299. Хутір бунчукового товариша Новицького — оп. 1, кн. 424, арк. 299.
А. М. Лазаревский — Исторические очерки Полтавской Лубенщины XVII—XVIII вв. / 1896 г.
Указатель к фонду 57 Румянцевская генеральная опись Малороссии Лубенський полк Некоторые сёла полка были вотчинами Киево-Печерской лавры: ЦГИАК Фонд 128 Киево-Печерская лавра.
Смотрите также: ЦГИАК Фонд 51 Генеральная войсковая канцелярия Глинська сотня Андріяшівка, село - оп. 1, кн. 424, арк. 261, 263, 278, 300зв., 307зв.-308. Бриски, село - оп. 1, кн. 424, арк. 308. Великі Піски, село - оп. 1, кн. 424, арк. 305зв.-306. Герасимівщина, хутір - оп. 1, кн. 424, арк. 263. Глинськ, місто - оп. 1, кн. 424, арк. 105-112. Гудим, село - оп. 1, кн. 242, арк. 276за., 300. Дяченків, хутір - оп. 1, кн. 424, арк. 300зв. Коржі, село - оп. 1, кн. 424, арк. 278зв. Левченки, село - оп. 1, кн. 424, арк. 279. Малі Пісочки, село - див. Пісочки Малі. Перекопівка, село - оп. 1, кн. 416, арк. 230зв.; кн. 424, арк. 113-117, 300зв., 306зв.-307. Піски, село - оп. 1, кн. 424, арк. 278зв. Піски Великі, село - див. Піски Великі. Пісочки малі, село - оп. 1, кн. 424, арк. 303. Холінець, село - оп. 1, кн. 424, арк. 276. Хутір дружини бунчукового товариша Жуковського - оп. 1, кн. 424, арк. 307. Чеберяки, село - оп. 1, кн. 424, арк. 300. Ярмолинець, село - оп. 1, кн. 424, арк. 278. Ярошівка, село - оп. 1, кн. 424, арк. 263.


понеділок, 8 жовтня 2018 р.

"Читай зі смаком"


Із 8 жовтня Заводська міська бібліотека №1 прийняла естафету подорожуючої виставки «Читай зі смаком», яка діє в межах проекту Молодіжної секції УБА "Display-кросинг". Книги, представлені на виставці, мають незвичні літературні присмаки і вдовольнять найвибагливішого читача! Любителям української літератури пропонуємо  книги зі смаком калини; для поціновувачів поезії – зі смаком сакури; спокусливий полуничний смак – книги про кохання; детективи мають кавовий присмак; мандрівникам найбільше до вподоби будуть тропічні фрукти; чаруюча кориця – створює магію і змушує фантазувати; вишуканий і елегантний смак ванілі надихає творити красу, бути модними; смак морозива – це смак дитинства і дитячої літератури!

Завітайте до бібліотеки! Вас чекають книги на будь-який смак, що полонить з першої і до останньої сторіночки!!!











вівторок, 25 вересня 2018 р.

Небайдужим до бібліотеки, книги та читання і не тільки…



Всеукраїнський день бібліотек відзначається в Україні щорічно 30 вересня вже 20 років і є професійним святом працівників близько 40 тисяч діючих бібліотек. У них працює понад 52 870 співробітників, а послугами книгосховищ користуються більше 17 мільйонів 490 тисяч читачів. Тому не можна сказати, що бібліотеки зараз не потрібні нікому.
Сучасна бібліотека – це не тільки книгозбірня, це, насамперед, функціональний простір, який є привабливим для різних поколінь і різних категорій читачів. Переконання, що бібліотека віджила своє й непотрібна сучасному поколінню, зокрема, підліткам, є хибним. Насправді це відмовка, адже, організовуючи роботу з ними, треба бути сучасним, цікавитись їхніми уподобаннями, треба постійно навчатись і змінюватись. Чи багато бібліотекарів готові до цього? Ми готові!
Заводська міська бібліотека №1 за рік обслуговує 2 500 читачів, в т. ч. юнацтва – 530   і дітей - 680. Бібліотека займає площу 182  кв.м2, та функціональний простір не вимірюється квадратними метрами. Він починається з порогу бібліотеки. Так, саме з порогу, бо найголовніше – це щоб читач переступив цей поріг, просто потрапив до бібліотеки. Далі все залежить від бібліотекаря – як зацікавити і втримати читача. А для цього потрібно дати кожному те, чого він прагне. А почати можна хоч із розмальовування лавочок перед бібліотекою. Минулого літа ми провели вуличну акцію «Серця поезія єднає». Користувачі бібліотеки (учні середніх шкіл, студенти технікуму) розписали лавочки висловами про поезію під пісні на слова українських поетів. Потім спілкування продовжилося за чашкою чаю бурхливим обговоренням творів сучасних поетів. Діти декламували улюблені вірші, хто із записів у зошиті, хто із Інтернету (на жаль творів сучасних поетів у нашій бібліотеці дуже мало). Я була вражена тим, наскільки молоде покоління цікавиться поезією, знає її і любить.
Тож, якщо можна перед бібліотекою розмалювати лавочки, то в бібліотеці можливостей розкритися ще більше. Що ж можна робити в бібліотеці? Все. Можна читати, навчатися, брати участь у масових заходах, конкурсах, майстер-класах, веломандрівках, проводити екскурсії, створювати мультфільми, виставляти свої творчі роботи, зустрічатися з друзями, займатися краєзнавчими розвідками, не обмежувати свою фантазію. Можливо тому до нас на заходи залюбки ходять, бо у нас все так «по-домашньому», «дуже затишно», ведучій можна самій обрати сукню для виступу та зачіску, а не «білий верх, чорний низ» і щоб волосся заплетене. Якщо потрібен костюм чи декорація, то задіяні всі бібліотекарі і читачі. Це дуже зближує і згуртовує.
Дуже чекають читачі творчих зустрічей у бібліотеці, особливо із письменницею Анною Коршуновою, яка щоліта приїздить в Брисі і проводить цікаві майстер-класи. Потім повторні майстер-класи ми проводимо неодноразово на прохання читачів бібліотеки. Анна дуже різностороння людина, на зустрічі з нею залюбки приходять і діти, і дорослі. Вона власноруч робить дуже гарні ляльки і дві з них оселилися у нашій бібліотеці: панночка Мадлен і відмочка Евеліна. Ці ляльки не тільки заспокоюють вередливих дітей, вони ще й «рекомендують» книги.
А щоб зробили ви, якби у вас з’явилися неочікувані гроші, премія чи нагорода? Багато хто витратить на себе, адже ви їх чесно заслужили, але не менше задоволення можна отримати, витративши їх на добру справу! Саме так вирішила Анна Коршунова, придбавши для читачів нашої бібліотеки книги на кошти за звання «Почесний громадянин міста Заводське».  Анна підібрала книги, яких немає у бібліотеці, навіть для Заводської бібліотеки взяла автограф у Володимира Рутківського, і скоро ви зможете насолодитися новинками. Особливий подарунок – книга «Моє маленьке місто Заводське», яку написала Анна Коршунова до 90-річчя від дня заснування міста. На презентацію книги приїздила і художниця Світлана Качуровська, яка зробила неймовірні ілюстрації. Тож, з нетерпінням чекаємо наступного літа і нових цікавих зустрічей.
Справді, сучасна бібліотека, незалежно від площі й кількості книжок та наявності комп’ютерів, повинна стати, насамперед, комунікативним центром, уособленням можливості поспілкуватися.
Звичайно, зараз не обходиться ні один захід без використання комп’ютера і Інтернету. Якщо це бібліотечний урок - ознайомлення із онлайн-журналами, якщо година застереження – відеоролик про екологічні катастрофи, краєзнавча розвідка – і знову сайти із Інтернету, година профорієнтації – пройдіть тест, яка професія вам підходить тощо. Та й живе спілкування в цифрову епоху, як не дивно, стає сучасним трендом. В бібліотеці ми часто спостерігали як стають друзями на грунті спільних інтересів і в якості засобу комунікації виступає комп’ютер. Тому ми намагаємося покращити послуги, щоб бібліотека стала не тільки інформаційним центром громади, а й центром творчості і спілкування.
Мультиплікаційна студія – перший крок, який зробила наша бібліотека у цьому напрямку. Це сталося можливим завдяки участі у конкурсі проектів Громадського бюджету (бюджет участі). За кошти місцевого бюджету закупили комп’ютер, фотоапарат, штатив, канцтовари (картон, кольоровий папір, фарби, пластилін тощо), а участь бібліотеки (крім написання проекту) – організація мультиплікаційної студії.
Чому саме мультфільми? Бібліотека фінансується із районного відділу культури і міські ради не можуть для нас нічого придбати. Значить нам потрібно щось таке, що ми могли б використовувати не тільки для втілення проекту. Отак і прийшла ідея про мультфільми. Тепер всі заходи в бібліотеці у нас є чим фотографувати і ми плануємо записувати інтерв’ю із відомими земляками, спогади очевидців про якісь важливі події, знімати відеоролики про бібліотеку, трейлери про книги. Але мультфільми на першому плані. Це дуже чудове заняття. Технологія виготовлення мультфільму розвиває образне мислення, фантазію, розширює кругозір, виховує вміння працювати в колективі. Анімація надає можливість розкрити свої таланти, провести з користю дозвілля, поспілкуватися з однодумцями. Спільна справа згуртовує, дає можливість краще порозумітися, здійснити найсміливіші ідеї, змістовно провести вільний час і не шукати пригод на вулиці в поганій компанії.
В бібліотеці читачі вже створили декілька мультфільмів і презентували  на святкування Дня міста. «Пікнік на лісовій галявині» - творіння Коломієць Даші і Горбенко Даші; «Народження квітки» - Кіяшко Лізи і Мусіяки Віки, «Пори року» - Синявського Кирила, Твердоступа Максима, Єжелого Сергія. Це перші спроби, можливо далекі від ідеалу, але зроблені із таким захопленням і натхненням! Не все у нас виходило з першого разу, були проблеми із монтажем, вирішити які допомогла Наталя Сергіївна Кривобок, вчителька інформатики ЗОШ №2 І-ІІІ ступенів. Спробувати свої сили у створенні мультфільмів можуть не тільки діти, а й молодь і дорослі. Запрошуємо всіх!
Ми готові до змін, до пізнання нового, в повній мірі використовувати нові інформаційні технології, щоб розширити і покращити послуги, що надає бібліотека, і з радістю чекаємо нових читачів.
Сподіваємося, що День бібліотек – свято не лише для бібліотечних працівників, але й для усіх наших читачів. До речі, це - відмінний привід відвідати бібліотеку й дізнатися, що з новинок з’явилося в фондах, взяти участь у акції «Подаруй бібліотеці книгу», вибрати з дитиною улюблену книгу з вашого дитинства, провести цей день в «найзатишній» бібліотеці. Зі святом вас, дорогі друзі!

Лисенко Ніна, бібліотекар
Заводської міської бібліотеки №1


вівторок, 18 вересня 2018 р.

Шефство над бібліотекою взято!!!


От щоб ви зробили, якби у вас з’явилися неочікувані гроші, премія чи нагорода? Багато хто вирішить витратити на себе, адже ви їх чесно заслужили, але не менше задоволення можна отримати, витративши їх на добру справу! Саме так стверджує письменниця Анна Коршунова, придбавши для Заводської міської бібліотеки №1 книги на кошти за звання «Почесний громадянин міста Заводське»! Бібліотека постійно отримує від письменниці дарунки – авторські книги, ляльки ручної роботи, майстер-класи, а цього разу - добірку із 40 книг. Анна підібрала книги, яких немає у бібліотеці, навіть для Заводської бібліотеки взяла автограф у Володимира Рутківського, і скоро ви зможете насолодитися новинками. Особливий подарунок – книга «Моє маленьке місто Заводське», яку написала Анна Коршунова до 90-річчя від дня заснування міста. 


четвер, 12 квітня 2018 р.

Скульптор і воїн

Пивоваров Григорій Леонтійович.jpg
Григорій Леонтійович Пивоваров




(22 березня 110 років від дня народження (22.03.1908–15.05.1942),
українського скульптора – монументаліста, уродженця м. Лохвиця
           
Ми повинні пишатися своєю багатою історією, свято берегти пам’ять про визначні події та знаменитих уродженців краю.
До найкращих надбань українського образотворчого мистецтва першої половини ХХ століття належить творчість талановитого українського скульптора – монументаліста Григорія Леонтійовича Пивоварова, нашого земляка.
Він народився 22 березня 1908 року у Лохвиці в багатодітній сім’ї вчителя, в якій виховувалося семеро дітей.
 У Григорія рано проявився хист до малювання, він багато читав, був спостережливим та наполегливим в досягненні поставленої мети.
У 1924 році Григорій Пивоваров їде до Києва. Тут він спочатку навчається в художній профшколі, а через два роки успішно здає вступні іспити в Художній інститут. Протягом 30 – х років він успішно поєднував викладацьку роботу в інституті з творчою роботою.
У ці роки в Україні успішно працювали дві творчі бригади, до складу з однієї входив і Григорій Пивоваров. У 1934 – 36 роках на дніпровській кручі у селі Трипіллі Київської області було встановлено десятиметровий п’ятигранний обеліск, в нижній частині якого були розміщені барельєфи. Серед цих творів цікаві за задумом і художньою майстерністю роботи Г.Пивоварова.
Скульпторів – монументалістів захоплювала романтика праці і це яскраво відчувається в багатофігурних композиціях «Соціалістична індустрія» та «Соціалістичне сільське господарство», виконаних у 1937 році Ю.Білостоцьким, Г.Пивоваровим та Е.Фрідманом для павільйону Української РСР на Всесоюзній сільськогосподарській виставці в Москві.
У 1939 році Григорій Пивоваров виготовив бюст свого земляка, письменника Архипа Тесленка. Він встановлений в рідному селі письменника Харківці Лохвицького району.
 Та найбільшу віддушину скульптор знаходив у праці над портретами. Григорій Пивоваров тут виступає як талановитий майстер психологічного портрету. В центрі його уваги стояли насамперед образи великих письменників минулого: бюсти Т.Шевченка – 1936, О.Пушкіна – 1937, І Франка – 1939,  та видатних діячів сучасної української культури: бюст О. Довженка – 1940.
         Ознайомившись на одній із виставок з портретами майстра Максим Рильський пророчо сказав: «Роботи Григорія Пивоварова ввійдуть в золотий фонд українського мистецтва». Так до митця прийшло заслужене загальне визнання.
         З перших днів Другої світової війни скульптор Григорій Пивоваров іде на фронт і стає артилеристом, а 15  травня 1942 року в одному з жорстоких боїв він гине від фашистської кулі на Керченському півострові.
Він не був природженим військовим, він був чудовим скульптором. У нього було багато творчих задумів і сподівань. На жаль, їм не судилося здійснитися.       
         Та його пам’ятають і гордяться ним.
Художник  А. Белостоцький намалював портрет свого бойового друга, який експонується у виставковому залі Спілки художників України. А вдячні земляки – лохвичани на цент­ральній площі міста в сквері встановили бронзовий бюст художника.
         В Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури (колишній Київський державний художній інститут) є скромна біломармурова меморіальна дошка. На ній викарбуване ім’я Григорія Леонтійовича Пивоварова, котрий пішов у безсмертя.