Літературні фантазії "Яким я бачу своє рідне місто через 20 років"

В рамках святкування Дня міста в Червонозаводській міській бібліотеці №1 серед учнів 7 – 8 класів було проведено конкурс літературних фантазій «Яким я бачу своє рідне місто через 20 років». На конкурс було подано 15 робіт, та компетентне жюрі обрало двох переможців. Ними стали: Антіпова Євгенія, учениця 8 – Б класу Червонозаводської ЗОШ №1 та Полтавець Діана, учениця 7-Б класу Червонозаводської ЗОШ №2. Пропоную вашій увазі літературні фантазії переможців.

 

Яким я бачу своє рідне місто через 20 років

Я живу на Полтавщині у прекрасному містечку, що має цікаву назву – Червонозаводське. Таке ім’я дали йому тому, що знаходиться в ньому багато різних заводів. Стоїть містечко над чудовою річкою, що називається  Сула.

Та час не стоїть на місці. Минають роки,  в чомусь місто удосконалилось, а в чомусь занепало. Звичайно, ми сподіваємось на відновлення. І я уявляю, що через 20 років Червонозаводське буде таким:

Розпочну з заводів. Багато є заводів, які забруднюють навколишнє середовище, одні більше, інші менше. Участь у цьому беруть і підприємства нашого міста. Тому, на мій погляд, в майбутньому Червонозаводське буде відоме своїми новими заводами: переробка неорганічних речовин та виготовлення біопалива. Бо це актуальне питання для всього світу, отже, ми маємо зберегти планету.

Розмірковуючи про подальше життя міста, мене зацікавив водяний потенціал. В першу чергу це водосховище. Якщо його привести до ладу, тобто очистити, через 20 років на цьому місці ми б мали чудовий аквапарк. Це було б добре і для жителів Червонозаводського, гостей, і місто трималося б у чистоті. Другий об’єкт – це ставок. Якщо його очистити, ми зробимо чистим не тільки містечко, а й гарним місцем відпочинку для дорослих та дітей. Прокладений місточок через озерце дасть змогу людям милуватися рибками, черепахами, лебедями та іншими живими організмами, що будуть поселені в цей ставочок. Діти залюбки годуватимуть їх.

Неподалік від ставочка буде розташоване дитяче містечко під назвою «Червонозаводський Дісней Ленд». Звичайно, ми вдячні за побудовані дитячі майданчики, але хотілося б, щоб саме ця зона була особливою і не схожою на інші. Щоб всі каруселі були в одному місці.

Біля басейну у парку відомий на всю область ботанічний сад. В ньому буде багато видів рослин, а особливо квітів. А в середині саду буде знаходитися герб Червонозаводського, що викладений з живих квітів.

Цікава тема для роздумів – стара Червонозаводська ЗОШ І-ІІІ ступенів №2. Відновивши її, у дітей буде гарна можливість займатися у спеціальній школі мистецтв.

Через 20 років наше місто святкуватиме 100-річчя з його заснування. Тому на цю честь я б хотіла щоб відкрили краєзнавчий музей. Бо історії нашого міста дуже багата.

Втіливши ці мрії в життя Червонозаводського, наше місто було б краще в світі. І визнане екологічно чистим містом.

Полтавець Діана,

учениця 7-Б класу

Червонозаводської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2

2014р.

  Яким я бачу своє рідне місто через 20 років

Червонозаводське – місто, де я народилася, сказала перше слово, ступила перший крок, отримала перші знання, відчула радість і сум. Тут я вперше усміхнулася, і перша сльозинка з очей капнула теж у цьому місті.

Червоно заводське для мене – це все життя. Колиска мого роду, фортеця, маленька батьківщина. Усі, кого я люблю, і хто любить мене. Моя домівка, родина, школа, друзі, однокласники… І вулиці, і будинки, і заводи, і магазини, і дерева, і квіти – усе знайоме, рідне.

Мені подобається подорожувати, знайомитися з новими місцями, людьми, а ще більше – повертатися додому, в своє маленьке затишне містечко на Сулі.Повертатися, щоб знову вирушати у подорож. Цього разу, уявну мандрівку в майбутнє.

Закриваю очі… і лечу на крилах фантазії крізь роки. 2015… 2016… 2017… і ось – зупинка «Червонозаводське 2034». Ступаю на різнокольорову бруківку. Навколо високі будівлі із дзеркальними вікнами, біля них – багато дерев та кущів, охайно підрізаних у вигляді фігур, поруч – газони з яскравими, екзотичними квітами. Я – в центрі міста. Впізнаю його по альтанці, яка зовсім не змінилася. А ось фонтан – не впізнати. Він став більшим, струмені різнокольорової води підносяться високо вгору, переплітаються, змішуються і падають під звуки класичної музики. Раптом у ніжну мелодію вривається якийсь різкий звук – це гудок новенького трамвайчика, що курсує вулицями нашого міста. Сідаю. Проїзд безкоштовний. За вікном пролітають знайомі вулички, які змінилися так, що не впізнати. Дороги рівні, паркани відремонтовані, багато новобудов та зелених насаджень. Ось школа. П’ятиповерхова споруда з басейном, спортзалом. На подвір’ї більше тисячі дітей. Отже, Червонозаводське розрослося. І не дивно, бо я саме проїжджаю коло цукрового заводу і бачу, що це підприємство – гігант. Працює воно на повну потужність, а з труб не вилітає дим, не стікає забруднена вода. Виробництво на усіх заводах міста екологічно безпечне.

Звертаю увагу на людей. Спочатку думаю, що всі вони поспішають на свято. Ошатно вдягнені, усміхнені, радісні, задоволені проходять повз мене земляки. Зустрічаю своїх уже дорослих однокласників і дізнаюся, що життя у нашому місті кожного дня щасливе і святкове. Всі працевлаштовані, освіта і медицина – на високому рівні, через Інтернет можна купити все, чого душа бажає. У місті є Центр розваг, спорткомплекс, басейн.

Червонозаводчани мають змогу вільно подорожувати по всьому світу, але завжди повертаються додому, тому що наше місто – найкраще на Землі!

Усі мої мрії про майбутнє не такі вже й фантастичні. Хочу для свого міста добробуту, спокою, стабільності, мирного неба. Я впевнена, що все так і буде, бо ми, червонозаводчани, гідні цього! Усі мої земляки добрі, гостинні, чуйні, веселі, красиві, талановиті. Ми оптимісти й патріоти, вміємо працювати й відпочивати, любимо своє місто й горді ним. Я щаслива, що народилася тут, і сподіваюся теж прославити Червонозаводське в майбутньому. Всього можна досягти, якщо дуже захотіти.

Антіпова Євгенія

Учениця 8-Б класу

Червонозаводської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1

2014р.