«Герої стали вже давно квітками...»
«Їх — юних сміливців, лиш жменька була —
Із серцем зі сталі і духом з граніту.»
Дяченко М.
«Хто не знає свого минулого , не вартий свого майбутнього». І це дійсно так, бо так само, як дерево тримається на землі своїми коріннями , так людина тримається на землі своїм минулим. Людина, яка не знає минулого – як перекотиполе, куди вітер подме, туди воно й котиться. Але ж людина не перекотиполе, саме тому ми повинні знати
свою
історію. А історія наша полита кров’ю і сльозами і днією із найтрагічніших її сторінок є бій під Крутами .
29 січня – День пам’яті героїв Крут – саме там, у 1918 році відбувся бій, що на довгі роки став одним із символів боротьби українського народу за свободу і незалежність. Назва невеликої станції, що розташована на Чернігівщині уздовж лінії Бахмач – Київ, ознаменувала відлік нового духовного злету нації . Вже 25 січня 1918 року на засіданні Української Центральної Ради було прийнято IV Універсал, який проголошував незалежність Української Народної Республіки. Проте більшовицька влада не хотіла так просто віддавати свого «молодшого брата». Після захоплення Харкова та Полтави більшовики спрямували своє військо під проводом Муравйова на Київ.
Лише 300 українських юнаків – добровольців виступили на захист Української Народної Республіки і прийняли на засніженому чернігівському полі нерівний бій із майже п’ятитисячною армією більшовиків. Основу українських добровольців складали бійці, скликаних за ініціативою молодіжного Братства Українських Самостійників Юнацької школи імені гетьмана Б.Хмельницького та Студентського куреня імені Українських Січових Стрільців, – переважно студенти Київського університету, Київського політехнічного інституту та учнів старших класів київських гімназій.
Ще юнаки, ще майже діти,
А навкруги і смерть, і кров.
«На порох стерти, перебити!» —
Іде на Київ Муравйов.
Полків його не зупинити,
Та рано тішаться кати:
Коли стають до зброї діти,
Народ цей — не перемогти!
Луків М.
Бій розпочався о 12 годині дня, фактично безперервно тривав до пізнього вечора . Юнаки мужньо відбивали атаку ворога , не залишаючи своїх позицій . Протягом п’яти годин українські підрозділи стримували ворожі напади . Проте незабаром , скориставшись кількісною перевагою, наступаючі зламали оборону і почали оточувати українські частини. Розуміючи безвихідність свого становища, бійці Студентського куреня пішли в атаку і були майже всі знищені. 27 студентів і гімназистів були захоплені в полон . Усіх їх було піддано нелюдським катуванням і по-звірячому замордовано.
Безжальні кати навіть заборонили селянам поховати безстрашних захисників. Після підписання Брестського миру, який замінив владу більшовиків на австрійців та німців, 19 березня 1918року в Києві відбувся урочистий похорон на Аскольдовій горі 28 полеглих бійців у бою під Крутами.
Але більшовики за роки свого панування намагалися знищити в пам’яті народу згадку про Крути , або виставити її героїчних захисників зрадників Батьківщини. У 30-х роках було навіть знесено кладовище та могили крутян на Аскольдовій горі.
Перші згадки і справжня, реальна оцінка захисників Крут відбулася вже після набуття Україною незалежності в 1992 році. Не можна викреслити з пам’яті людської той великий та безсмертний подвиг юних студентів, що захищали українську державніст , поклавши на її вівтар найцінніше – власне життя.
З нагоди вшанування Дня Пам'яті Героїв Крут, в читальному залі Заводської міської бібліотеки №1організовано виставку-пам'ять для широкого кола користувачів "Понад Крутами вічність у сурми сурмить..." . На виставці зібрано матеріали про трагічні події, які відбулися у січні 1918 року під станцією Крути, про героїчний подвиг юних героїв, яких вела у бій любов до України. Вічна їм слава.
 |
| "Понад Крутмаи вічність у сурми сурмить...", виставка-пам'ять |
.png)
.png)
