Літературні фантазії "Яким я бачу своє рідне місто через 20 років"

В рамках святкування Дня міста в Червонозаводській міській бібліотеці №1 серед учнів 7 – 8 класів було проведено конкурс літературних фантазій «Яким я бачу своє рідне місто через 20 років». На конкурс було подано 15 робіт, та компетентне жюрі обрало двох переможців. Ними стали: Антіпова Євгенія, учениця 8 – Б класу Червонозаводської ЗОШ №1 та Полтавець Діана, учениця 7-Б класу Червонозаводської ЗОШ №2. Пропоную вашій увазі літературні фантазії переможців.

 

Яким я бачу своє рідне місто через 20 років

Я живу на Полтавщині у прекрасному містечку, що має цікаву назву – Червонозаводське. Таке ім’я дали йому тому, що знаходиться в ньому багато різних заводів. Стоїть містечко над чудовою річкою, що називається  Сула.

Та час не стоїть на місці. Минають роки,  в чомусь місто удосконалилось, а в чомусь занепало. Звичайно, ми сподіваємось на відновлення. І я уявляю, що через 20 років Червонозаводське буде таким:

Розпочну з заводів. Багато є заводів, які забруднюють навколишнє середовище, одні більше, інші менше. Участь у цьому беруть і підприємства нашого міста. Тому, на мій погляд, в майбутньому Червонозаводське буде відоме своїми новими заводами: переробка неорганічних речовин та виготовлення біопалива. Бо це актуальне питання для всього світу, отже, ми маємо зберегти планету.

Розмірковуючи про подальше життя міста, мене зацікавив водяний потенціал. В першу чергу це водосховище. Якщо його привести до ладу, тобто очистити, через 20 років на цьому місці ми б мали чудовий аквапарк. Це було б добре і для жителів Червонозаводського, гостей, і місто трималося б у чистоті. Другий об’єкт – це ставок. Якщо його очистити, ми зробимо чистим не тільки містечко, а й гарним місцем відпочинку для дорослих та дітей. Прокладений місточок через озерце дасть змогу людям милуватися рибками, черепахами, лебедями та іншими живими організмами, що будуть поселені в цей ставочок. Діти залюбки годуватимуть їх.

Неподалік від ставочка буде розташоване дитяче містечко під назвою «Червонозаводський Дісней Ленд». Звичайно, ми вдячні за побудовані дитячі майданчики, але хотілося б, щоб саме ця зона була особливою і не схожою на інші. Щоб всі каруселі були в одному місці.

Біля басейну у парку відомий на всю область ботанічний сад. В ньому буде багато видів рослин, а особливо квітів. А в середині саду буде знаходитися герб Червонозаводського, що викладений з живих квітів.

Цікава тема для роздумів – стара Червонозаводська ЗОШ І-ІІІ ступенів №2. Відновивши її, у дітей буде гарна можливість займатися у спеціальній школі мистецтв.

Через 20 років наше місто святкуватиме 100-річчя з його заснування. Тому на цю честь я б хотіла щоб відкрили краєзнавчий музей. Бо історії нашого міста дуже багата.

Втіливши ці мрії в життя Червонозаводського, наше місто було б краще в світі. І визнане екологічно чистим містом.

Полтавець Діана,

учениця 7-Б класу

Червонозаводської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2

2014р.

  Яким я бачу своє рідне місто через 20 років

Червонозаводське – місто, де я народилася, сказала перше слово, ступила перший крок, отримала перші знання, відчула радість і сум. Тут я вперше усміхнулася, і перша сльозинка з очей капнула теж у цьому місті.

Червоно заводське для мене – це все життя. Колиска мого роду, фортеця, маленька батьківщина. Усі, кого я люблю, і хто любить мене. Моя домівка, родина, школа, друзі, однокласники… І вулиці, і будинки, і заводи, і магазини, і дерева, і квіти – усе знайоме, рідне.

Мені подобається подорожувати, знайомитися з новими місцями, людьми, а ще більше – повертатися додому, в своє маленьке затишне містечко на Сулі.Повертатися, щоб знову вирушати у подорож. Цього разу, уявну мандрівку в майбутнє.

Закриваю очі… і лечу на крилах фантазії крізь роки. 2015… 2016… 2017… і ось – зупинка «Червонозаводське 2034». Ступаю на різнокольорову бруківку. Навколо високі будівлі із дзеркальними вікнами, біля них – багато дерев та кущів, охайно підрізаних у вигляді фігур, поруч – газони з яскравими, екзотичними квітами. Я – в центрі міста. Впізнаю його по альтанці, яка зовсім не змінилася. А ось фонтан – не впізнати. Він став більшим, струмені різнокольорової води підносяться високо вгору, переплітаються, змішуються і падають під звуки класичної музики. Раптом у ніжну мелодію вривається якийсь різкий звук – це гудок новенького трамвайчика, що курсує вулицями нашого міста. Сідаю. Проїзд безкоштовний. За вікном пролітають знайомі вулички, які змінилися так, що не впізнати. Дороги рівні, паркани відремонтовані, багато новобудов та зелених насаджень. Ось школа. П’ятиповерхова споруда з басейном, спортзалом. На подвір’ї більше тисячі дітей. Отже, Червонозаводське розрослося. І не дивно, бо я саме проїжджаю коло цукрового заводу і бачу, що це підприємство – гігант. Працює воно на повну потужність, а з труб не вилітає дим, не стікає забруднена вода. Виробництво на усіх заводах міста екологічно безпечне.

Звертаю увагу на людей. Спочатку думаю, що всі вони поспішають на свято. Ошатно вдягнені, усміхнені, радісні, задоволені проходять повз мене земляки. Зустрічаю своїх уже дорослих однокласників і дізнаюся, що життя у нашому місті кожного дня щасливе і святкове. Всі працевлаштовані, освіта і медицина – на високому рівні, через Інтернет можна купити все, чого душа бажає. У місті є Центр розваг, спорткомплекс, басейн.

Червонозаводчани мають змогу вільно подорожувати по всьому світу, але завжди повертаються додому, тому що наше місто – найкраще на Землі!

Усі мої мрії про майбутнє не такі вже й фантастичні. Хочу для свого міста добробуту, спокою, стабільності, мирного неба. Я впевнена, що все так і буде, бо ми, червонозаводчани, гідні цього! Усі мої земляки добрі, гостинні, чуйні, веселі, красиві, талановиті. Ми оптимісти й патріоти, вміємо працювати й відпочивати, любимо своє місто й горді ним. Я щаслива, що народилася тут, і сподіваюся теж прославити Червонозаводське в майбутньому. Всього можна досягти, якщо дуже захотіти.

Антіпова Євгенія

Учениця 8-Б класу

Червонозаводської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1

2014р.

 

ВІДКРИЙ ДЛЯ СЕБЕ РІДНЕ МІСТО

Святкування Дня міста в Червонозаводській міській бібліотеці №1

 

 

          Червонозаводське – одне з наймолодших міст в області - має свою символіку, має славну трудову історію та гарні традиції, яке росте і розвивається, незважаючи на всі труднощі. Та кожне місто, як і людина, має своє обличчя. У сузір’ї великих і малих населених пунктів, сіл і містечок, Червонозаводське має свої неповторні краєвиди, затишні вулички, мальовничі куточки, парки, добре облаштовані дитячі та спортивні майданчики, історичні архітектурні споруди, чудові дерев’яні скульптури. І хоч зараз не найкращий час для гучного  святкування, та яким буде наше майбутнє залежить від того, як ми знаємо минуле, шануємо сучасне, адже процес пізнання історичного минулого безперервний. Тож, напередодні святкування Дня міста, Червонозаводська міська бібліотека №1 провела краєзнавчий екскурс «Відкрий для себе рідне місто» для студентів першого курсу групи М-13б механічного відділення Лохвицького технологічного технікуму з керівником групи Москаленком С.Я. та заступником директора з виховної роботи Таранською А.А.

         Проходячи маршрутами радощів і страждань, перемог і поразок, становлення та розвитку Червонозаводського,хтось ще раз згадав, а хтось, можливо, і вперше познайомився, із тим славетним шляхом, що пройшло наше місто за 86 років свого існування. Так, перший маршрут«З чого все починалося..» познайомив із історією заснування робітничого міста,а другий «Коли горів мій край вогнем» - проліг роками фашистської окупації.

        Про плани на майбутнє,про надії і можливості нашого міста дізналися з маршруту «І сьогодення пульс…»,яким провела представник від міської ради - Горбенко Ю. А., керівник Червонозаводської філії Лохвицького центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

 Наступний маршрут «Рідний край надихає» нагадав декілька імен творчих людей, доля яких пов’язана із нашим містом, які черпали натхнення із чудових краєвидів навколишніх околиць, полів, прохолодного лісу, голубої Сули.

Останнім маршрутом  краєзнавчого екскурсу стала  віртуальна фотовиставка «Я люблю своє рідне місто». Гості заходу ще раз змогли насолодитися чудовими місцями та приємними куточками для відпочинку в місті, куди  залюбки можна повести своїх гостей і друзів.

Захід супроводжувався мультимедійною презентацією і завершився оглядом книжкової виставки-подорожі «Місто над Сулою», на якій були представлені матеріали про місто Червонозаводське.

 Також в бібліотеці було проведено конкурс літературних фантазій «Яким я бачу своє рідне місто через 20 років», в якому взяли участь учні 7 – 8 класів. На конкурс було подано 15 робіт, та компетентне жюрі обрало двох переможців. Ними стали: Антіпова Євгенія, учениця 8 – Б класу Червонозаводської ЗОШ №1 та Полтавець Діана, учениця 7-Б класу Червонозаводської ЗОШ №2. Нагороди за призові місця від Червонозаводської міської ради школярки отримали на святкуванні Дня міста.

 

 



"НАЙКРАЩИЙ ЧИТАЧ -2014"

Конкурс "НАЙКРАЩИЙ ЧИТАЧ -2014"

в Червонозаводській міській бібліотеці №1.

 

Люблю ходити я в бібліотеку,

бо мудрі кажуть - це «душі аптека».

Цікаве і розумне тут знайдеш,

 і вже ніколи мимо не пройдеш!

 

Під цими словами можуть підписатись найкращі читачі Червонозаводської бібліотеки №1 , які завітали 25 лютого  на 1-й етап конкурсу «Найкращий читач України -2014», що проходить в рамках Всеукраїнського конкурсу дитячого читання «Книгоманія – 2014» і проводиться з метою заохочення дітей до читання, виявлення читацьких уподобань, популяризації найкращої української та світової літератури.

У відбірковому 1-му етапі взяли участь учні 6, 7 і 8 класів Червонозаводської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 і Червонозаводської  ЗОШ І-ІІІ ступенів №2. Визначення переможця відбувалось у формі усної вікторини. Учасники мали дати відповідь на чотири питання. Також, за умовами конкурсу, всі учасники  вели Читацькі щоденники, в яких записували свої враження про прочитані книги перед конкурсом. Журі здійснило аналіз читацьких щоденників (який також вплинув на оцінки конкурсантів), враховуючи кількість прочитаних книжок, систематичність ведення щоденника, наявність творів сучасних українських письменників, оригінальність оформлення та висловлювання власних думок.

Завзяту боротьбу за перемогу вели учні Червонозаводської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 - Мотренко Оксана (6 кл.), Любарська Світлана (6 кл.), Дзюба Олена (7 кл.),Кузьменко Діана (8 кл.), Синявська Олександра (8 кл.) та учні Червонозаводської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2  - Мащенко Тетяна (6 кл.), Пономаренко Олександра (6 кл.), Іщенко Надія (7 кл.), Даниленко Владислава (7 кл.), Литовченко Марина (7 кл.), Кравченко Інна (8 кл.), Клименчук Олександр (8 кл.).

Оцінювали відповіді конкурсантів та визначали переможців члени журі – Горбенко Ю.А., керівник Червонозаводської філії Лохвицького центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, Єрмакова Л.М., завідуюча Червонозаводською міською бібліотекою №1, Лисенко Н.О., бібліотекар цієї ж бібліотеки, Прядка Н.О., бібліотекар Чевонозаводської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1, Краснолуцька Л.П., завідуюча Токарівською сільською бібліотекою. А організатором і ведучою конкурсу була  Матяш А.В., бібліотекар дитячого відділу Червонозаводської міської бібліотеки №1.

Всі учасники конкурсу старанно справилися із завданнями, продемонструвавши гарні знання та любов до читання, але як і в будь - якому конкурсі були переможці - найкращі читачі бібліотеки! Ними стали Любарська Світлана (6 кл., Червонозаводська ЗОШ І-ІІІ ступенів №1), Литовченко Марина (7 кл., Червонозаводська  ЗОШ І-ІІІ ступенів №2), Кравченко Інна (8 кл., Червонозаводська ЗОШ І-ІІІ ступенів №2). Переможці отримали Дипломи «Найкращий читач бібліотеки – 2014». Також, всім учасникам конкурсу було вручено Дипломи «Учасника конкурсу «Найкращий читач бібліотеки – 2014» та солодкі призи від Червонозаводської міської ради. Лідери читання , які отримали почесне звання «Найкращий читач бібліотеки – 2014», продовжують боротьбу у 2-му етапі конкурсу в Лохвицькій районній бібліотеці.

 Тож бажаємо їм успіху!  Читайте і перемагайте!

 

Переможці конкурсу «Найкращий читач  – 2014»

Кравченко Інна,  Любарська Світлана,  Литовченко Марина

 

Учасники конкурсу «Найкращий читач – 2014»

 

Конкурс "Екоідеї зі всього світу - 2013!

 

 

Півфіналісти конкурсу «Еко ідеї зі всього світу – 2013» - школярки із Червонозаводського.

 

Чи можуть щось зробити для збереження Землі діти? У цій важливій і потрібній справі кожне, навіть невелике зусилля має велике значення - чи посаджене дитячими руками деревце, чи висловлена ідея, як захистити довкілля.

Вже чотири роки поспіль, діти з усієї України мають можливість долучитися до масштабного екологічного соціального проекту  «Еко ідеї зі всього світу», організаторами якого є благодійна організація «Фонд братів Кличків» та Компанія Panasonik . Його учасники (а минулого року їх було три тисячі) заповнювали спеціальні щоденники, де описували та ілюстрували свої екологічні ідеї.

Метою цього конкурсу є виховання у дітей дбайливого ставлення до природи, популяризація екологічної культури та розвиток відчуття причетності до вирішення екологічних проблем. Переможці національного конкурсу щороку представляють Україну у фіналі міжнародного змагання.

В минулому році поділитися своїми ідеями про збереження довкілля мали змогу і учні Червонозаводської загальноосвітньої школи №2 І-ІІІ ступенів Кисляк Вікторія (учениця 9 кл.) та Кравченко Інна (учениця 8 кл.). Вони брали участь в конкурсі як читачі Червонозаводської міської бібліотеки №1 і вийшли в півфінал.  Конкурсантки отримали подяки за участь та були нагороджені дипломами.

Подібні конкурси якнайкраще допомагають вихованню дбайливого відношення до природи та популяризації екологічної культури серед підростаючого покоління. Турбота про чисте довкілля, виховання екологічної культури є складовими розуміння здорового способу життя. Саме тому, наша бібліотека підтримала організаторів конкурсу. Такі проекти допомагають створити умови для розвитку дітей, відчуття причетності до вирішення проблем захисту довкілля. І, можливо, ця участь у конкурсі стане тим маленьким фундаментом, який у майбутньому допоможе нашим дітям у формуванні активної громадської позиції.

Щиро вітаємо переможців і бажаємо не зупинятися на досягнутому!

Лисенко Ніна,

Вікторія Кисляк

провідний бібліотекар

Червонозаводської міської бібліотеки №1

 

 

Інна Кравченко

Лохвицькому району - 90 !

26 червня в Червонозаводській міській бібліотеці №1 відбулося свято «Літопис рідного краю» з нагоди 90 – річчя з дня утворення Лохвицького району.

        Гостей свята привітали голова Червонозаводської міської ради Сидоренко Віталій Володимирович та його заступник Добруля Сергій Васильович.

Чарівні ведучі Лупашко Марина та Кравченко Інна в своєму виступі ознайомили з історією Лохвицького краю, відомості про перші поселення якого губляться ще  в сивій давнині часів Київської Русі.

І хоч в цьому році ми відзначаємо лише 90 – річчя утворення Лохвицького району, його історія сягає значно глибше – у 1781 рік, коли в складі Чернігівського намісництва було створено Лохвицький повіт, який з 1802 року входив до Полтавської губернії. Та 7 березня 1923 року Лохвицький повіт був ліквідований, і на його основі створений Лохвицький район з центром у місті Лохвиці.

Наше рідне місто Червонозаводське у вересні цього року теж  святкує своє 85 – е народження. Його заснування, становлення та розвиток нерозривно пов'язані з історією Лохвицького району. І хоч Червонозаводське – одне з наймолодших міст Полтащини – воно вже має славну трудову історію та гарні традиції.    

Лохвиччина є духовною і культурною скарбницею Полтавщини. Багато імен  із цього краю знає світ. На нашій співочій землі народилися видатний хоровий диригент, засновник капели «Думка» Н. Городовенко та композитор І. Дунаєвський, винахідники В.Охотников та М Кісенко, скульптори В Молодченко та Г.Пивоваров, художник П. Симонов, діячі науки О.Пащенко, Д. Попов, І. Прокопенко та інші.

Серед земляків, що прославили край художнім словом не можна не згадати письменників А.Тесленка, О.Коломійця, М.Петренка, Г. Булаха, В.Семенка та інших. І цей перелік можна продовжувати ще довго…

Та літературний процес триває і підростає молоде талановите покоління, яке продовжує творчі традиції, пробує свої сили на літературній ниві. Члени літературної студії «Заспів», керівником якого є Мірошник Наталя Леонідівна, талановиті, з багатобарвним сприйняттям світу, з очима, відкритими до всього прекрасного і вже мають свої власні поетичні спроби. Їхні вірші представлені на конкурсах та фестивалях районного, обласного рівнів і займають почесні призові місця, неодноразово друкувалися  і у пресі.

Дуже приємно, що юні дарування, які роблять перші кроки в поезії, відгукнулися і прийшли на свято порадувати нас своїми творами. У власному виконанні прозвучали вірші Тетяни Гребінченко, Олени Можчіль  та Тетяни Мірошник.

На завершення свята прозвучав гімн міста Червонозаводського.

Свято відбулося за підтримки Червонозаводської міської ради та Міського будинку культури, директор Чабак Надія Олександрівна.

Виступ міського голови Сидоренка Віталія Володимировича



Готуються до виступу члени літературної студії "Заспів"

Чарівні ведучі Кравченко Інна та Лупашко Марина

 

Ти вже знаєш, яку професію обрати?

          Ну що, шановні абітурієнти, вже визначилися щодо майбутньої професії?.. Чи Вас і досі мучать   питання: "Ким я хочу бути? Куди піти навчатись?"  Можливо у вирішенні цих питань Вам допоможе виставка - адвайзер "ПрофіСтарт: юні обирають майбутнє", з матеріалами якої Ви можете ознайомитися в бібліотеці.
          
   

      Інформаційні матеріали з виставки дадуть Вам поради щодо вибору майбутньої спеціальності, проконсультують щодо нових професій, як уникнути помилок при важливому виборі, порекомендують де ознайомитися із умовами прийому до навчальних закладів та нададуть їх адреси.

    Вибір професії - перша серйозна перевірка на дорослість, тож хай Вам щастить!

 

 

Фотоконкурс "Портрет краю в об'єктиві"

Конкурсні роботи

 

 

Пахути Анни Вікторівни

 учениці 11 класу

Червонозаводської ЗОШ №1 І-ІІІ ступенів

 

Знайди в рослині порятунок

З приходом весни все навколо зеленіє, квітне. І таке кольорове розмаїття рослин  не тільки милує око, а й лікує різні хвороби. Треба тільки знати коли і як зірвати та висушити траву чи квіти, щоб вони не втратили свої лікувальні властивості. І розібратися в цьому вам допоможе рекомендаційний список літератури "Знайди в рослині порятунок", в якому підібрані матеріали, які є у фонді бібліотеки.  Тож, радимо скористатися списком.

Фотоконкурс в бібліотеці

Увага!!!

З 2 квітня по 20 травня Червонозаводська міська бібліотека - філіал №1 оголошує         фотоконкурс

«Портрет краю в об’єктиві».

Запрошуємо всіх бажаючих прийняти участь!  Ми пропонуємо повернути свої камери  на чудові краєвиди, на цікавих людей, щоб через об’єктив  по-новому подивитися на рідне місто. Для участі необхідно принести свої фотороботи для виставки в форматі А – 4.

 

 

Мої ляльки - веснянки!

                         Тож, як і обіцяла, - до вашої уваги власноруч виготовлені ляльки-веснянки!!! Яке це захопливе заняття!!! Раджу спробувати!!!

 

 

 

Спочатку підготовчий етап: підібрала різнобарвні нитки, яскраві стрічки (різної ширини), різнокольорові клаптики тканини. Для полегшення роботи раджу виготовити шаблони із картону, потім прикладаєте їх до тканини, обводите по контуру і вирізаєте. Розміри: голова + тіло - 35 х 12 см; рукав - 16 х 12 см; плаття -  35 х 15 см. На плаття потрібно два клаптики тканини і бажано, щоб нижній - однотонний. Всі поради важливі тільки для першої ляльки. Далі все залежить від вашої фантазії і бажання. А все це з'явиться після першої власноруч зробленої ляльки - веснянки. Запевняю вас! В мене

вони вийшли і традиційні, і більш сучасні (в джинсовому платті та наречена), і в одношаровому платті, і з фартухом, із різними зачісками. Більш детальнішу інформацію ви зможете знайти на сайтах, адреси яких я вам рекомендувала в попередній публікації. Успіху!!!

  



Як і обіцяла - власноруч зроблені ляльки - веснянки



Моя улюблена лялька - веснянка радо зустрічає всіх читачів

Весняночка - паняночка від читачки бібліотеки

            21 березня... Весна тільки на календарі... А так хочеться вдихнути на повні груди весняного повітря, наповненого теплом, запахом молодої травички і перших квітів...

        О, радість! Хоч погода не змінилася та весняний настрій все ж вдалося відновити завдяки нашій читачці  Лисенко Віті, яка принесла до  бібліотеки  Весняночку - паняночку - виготовлену власноруч традиційну  народну ляльку і провела майстер - клас з її виготовлення (тож обіцяю фото ляльок виготовлених уже власноруч).

        Веснянка — весела лялька, яку робили дівчата і жінки на прихід весни. Традиційно, вона дуже яскрава, з волоссям незвичного кольору. Веснянка є оберегом молодості та краси. Дарунок такої ляльки чоловіку означав побажання йому довго залишатись молодим та життєрадісним, жінці — бути завжди чарівною і привабливою.

       А  всіх, кому сподобалася лялька - веснянка і загорілися бажанням навчитися власноруч їх виготовляти - запрошуємо до бібліотеки. Вам допоможуть у виготовленні веснянки чи знайти інформацію по її виготовленні. Чекаємо!!!

 

Детальніша інформація на сайтах:

http://rukotvory.com.ua/info/lyalka-vesnyanka/

http://translate.yandex.ua/translate?srv=yasearch&url=http%3A%2F%2Fstranamasterov.ru%2Fnode%2F55300&lang=ru-uk&ui=uk

http://etno-selo.com.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=322:ukrainske-selo-zaproshuie-na-seriiu-maister-klasiv-z-vyhotovlennia-narodnoi-lialky-motanky&catid=55&lang=en

http://zik.ua/ua/news/2012/03/27/340949

http://info-smila.ck.ua/publ/novosti_ukrainy/kultura/ljalki_motanki_majstrini_nataliji_sirik/24-1-0-602

 

Бажаю успіху і натхнення!!!

 

 

 

 

А ви знаєте що ...

   А ви знаєте що ... найвідоміші прописні істини і факти, про які наче повинна зати кожна освічена людина, при більш детальному аналізу виявляється зовсім не фактом. Перевіримо?
     Для цього дайте відповіді на декілька нескладних питань і перевірте свої відповіді з правильними.
     
    Найбільш посушливе місце на Землі?
Загальновідомий не - факт: пустеля Сахара.
       Факт: найбільш посушливе місце на Землі - це Антарктида. Пустелею сучасна наука вважає місцевість, в якій на протязі року випадає менше 250 мм опадів. В Сахарі, наприклад, опадів всього 25 мм, а ось деякі райони Антарктиди (наприклад, Сухі Долини) дощів не бачили вже декілька мілйонів років. Там постійно дмуть катабатичні вітри: дуже холодне повітря під своєю вагою опускається з гір в долини, досягаючи при цьому швидкості 300 км/год. Цей неймовірний повітряний потік повністю випаровує всю вологу, яка зустрічається на його шляху - і лід, і сніг, і випадкову воду.

       Найбільший живий організм?
Загальновідомий не факт: голубий кит.
   Факт: звичайні опеньки. Саме вони (точніше, їх коренева система - грибниця) вважаються найбільшим живим створінням планети. Опеньок - рекордсмен, який росте на території одного із американських заповідників уже більше 2 тисяч років, має грибницю розміром в 900 гектарів.

    Скільки планет в Сонячній системі?
Загальновідомий не - факт: дев'ять.
    Факт: вісім або більше десяти. Справа в тому, що довгий час дев'ятою планетою Сонячної системи вважався Плутон, але недавно з'ясували, що це відносно невелика куля льоду - всього лише одна із тисячі кометоподібних об'єктів, які розташовані  за орбітою Нептуна. Якщо вважати Плутон планетою, то в розряд планет треба буде включати і його "близнят" - таких же льодяних карликів Хаумеа, Макемаке та інших, можливо поки що не відкритих.

      Скільки у людини чуттів?
Загальновідомий не - факт: п'ять. Ну, якщо вірити в нашу інтуїцію, шість. 
    Факт: а дев'ть не хочете? До того ж дев'ять - це мінімум: загальновідомі зір,слух, смак, нюх, дотик - це п'ять; плюс до них термоцепція (відчуття тепла), еквібріоцепція (відчуття рівноваги), ноціцепція (відчуття болю), пропріоцепція (розуміння, де знаходяться наші руки-ноги, навіть коли ми їх не бачимо і не відчуваємо).


   

Несподіваний гість в бібліотеці

    Другий день листопада приємно здивував бібліотекарів і порадував читачів бібліотеки. До нас завітав наш земляк поет Володимир Семенко і не з порожніми руками, а з подарунком: збіркою власних віршів "Цвіт мужності", яка побачила світ минулого року.

       Народився Володимир Семенко 26 серпня 1945 року в м. Червонозаводському. Навчався в Червонозаводській загальноосвітній школі №1 (1952-1959 рр.), Лохвицькому технікумі харчової промисловості (1959-1963 рр.). Служив у Радянській Армії (НДР, 1964-1967 рр.). Після демобілізації живе в Києві. 1976 року закінчив Київський державний університет ім. Т.Г. Шевченка (факультет журналістики). Довгий час працював літературним редактором видавництва "Музична Україна". Видав дві збірки поезії - "Світлотінь" (1981 р.) та "Служіння диву" (1987 р.).

     В післямові до нового збірника нашого земляка ("Цвіт мужності") відомий  український прозаїк, критик, літературознавець, публіцист, лауреат Національної премії ім. Т.Г. Шевченка Михайло Слабошпицький  висловив свою довіру поету Володимиру Семенкові:

     "Володимира Семенка знаю давно. Власне все його творче становлення відбулося на моїх очах. Починав він як автор ніжних поетичних пастелей. Семенко сам усвідомлює, що його дебют був трохи припізнілий ("Запізно до мене приходять слова...") - ровесники тоді вже повидавали по дві-три книжки, здобулися кожен на певну літературну репутацію, а він тільки шукав себе, намацував свою поетичну "каліграфію".

     Несуєтний, вдумливий, не заздрісний до чужих успіхів, завжди самозосереджений (золоті риси для творчої людини), він, може, навіть непомітно для самого себе прогресував. І коли сьогодні поет пише:

Ні, не спочинок. Може, це утома?

І не тілесна - холодно словам..,

то маємо всі ознаки творчої індивідуальності, яка переживає кризу, неодмінну в бутті лише справді поетів (графомани ніколи не знають ніяких криз, вони "завжди на поготові"). І то зовсім не поза, не бравада, коли в нього вихоплюються гіркі рядки:

Тому й пишу так, начебто востаннє -

чим більше болю й муки, менше слів.

     Так може сказати людина, що знає і силу слова, й кризу слова, коли воно стає неслухняним чи збунтовується, не витримуючи огрому змісту й почуття, чия вулканна сила здатна обпалити його й зробити безсилим, ба навіть якимось недоречним у наш прагматичний, атомний, хижий час.

     Такі поети, як Володимир Семенко, не вміють писати "на тему". Їм незатишно й безпритульно, коли в суспільстві гуляють кон'юктюрні вітри. Були вони нестримні в сімдесяті, коли Семенко починав, були в вісімдесяті, коли він ставав самим собою, здається, починаються й сьогодні, коли багато авторів прагнуть над уживанням слова "Україна" компенсувати мізерність свого хисту. У його слова - надійний етичний кодекс.

Тому я вірю цьому поетові."