Марафон написання листів: як рятувати життя підписами

Марафон написання листів – це щорічна глобальна кампанія за звільнення незаконно засуджених людей та прискорення розслідування суспільно важливих справ. Вона проводиться по всьому світу до Міжнародного дня прав людини 10 грудня та об'єднує мільйони небайдужих людей у всьому світі.  Це акція,  яку Amnesty International влаштовує в понад 200 країнах планети. В Україну марафон прийшов 2006 року. А почалося все з сусідньої Польщі в 2001 році. Член Amnesty International Вітек Гебановські у Варшаві почув історію: люди в африканській країні збиралися разом та писали стільки листів на підтримку прав людей, скільки встигали за певний проміжок часу. Тобто влаштовували такий собі марафон, на якому треба не бігати на час і швидкість, а писати. Зараз люди з усього світу пишуть листи підтримки та підписують петиції на захист тих, чиї права були порушені. Це допомагає змінити життя конкретних людей – героїв та героїнь Марафону написання листів.

Головне завдання Марафону – зібрати якомога більше підписаних петицій та написаних листів. Петиції завжди адресовані конкретній людині (прокурору, президенту, представнику ООН…), яка може своїм рішенням щось змінити. Листи на Марафоні пишуть безпосередньо ув’язненим або ж їхнім родинам, аби підтримати та нагадати – ви не самі, ми про вас знаємо й робимо все можливе, аби ви повернулися додому.

Долучитися до Марафону, підписати петиції на написати листи підтримки мали змогу старшокласники ОЗ «Заводська ЗОШ І-ІІІ ступенів №1» і Заводської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 та студенти Лохвицького механіко-технологічного коледжу ПДАА 3 грудня в Заводській міській бібліотеці №1. Захід проводила координатор Марафону написання листів Кравченко Інна, студентка СумДУ, спеціальність «Соціальна робота», кафедра «Психології, політології та соціокультурних технологій» .

Із виступу студентки-волонтерки ми дізналися, що таке Марафон написання листів, як підписані нами петиції допоможуть постраждалим та як взяти участь в акції. Трагічні історії не залишили байдужими присутніх і всі підписалися та написали листи підтримки тим потерпілим, історія яких найбільше вразила. Писали листи українською мовою, англійською, спробували навіть китайською, доповнювали різнокольоровими малюнками та українською символікою із вірою в те, що вони зможуть допомогти, підтримають ув’язнених та їх родини.

Всіх хвилювало найважливіше питання – чи означає підпис на петиції 100%-е звільнення людини? Відповідь - ні. Але ці листи важливі. Український політв’язень Олег Сенцов після звільнення наголошував, що найбільше в неволі чекав листи підтримки.

Тож, яка користь від петицій, чи допомогли вони комусь? Так! Упродовж 2006 – 2017 років завдяки марафону у 75 зі 146 справах сталися позитивні зміни. Моузес Актугба завдяки марафону залишився живим – його помилували після 10 років очікування смертного вироку. Білоруський правозахисник Алесь Біляцький вийшов на свободу. Магадіну з Чаду, якого збиралися довічно ув’язнити за пост у Facebook, пом’якшили вирок. Юристку з Китаю Ні Юлань, яка захищала права незаконно виселених людей, а також сама лишилася без будинку, перестали переслідувати та цькувати після марафону. А ув’язненій за боротьбу з корупцією Лю Пін після марафону дозволили побачення з донькою. І це лише 6 позитивних зрушення з 75.

Долучитися до Марафону можна онлайн. Для цього достатньо обрати на сайті Марафону-2019 https://marathon.amnesty.org.ua/  героя , перейти за посиланням і слідувати інструкції. Це найменше, що ми зможемо зробити в підтримку тих, чиї права було грубо порушено.

Цього року Марафон присвячений молоді, що змінює цей світ на краще і чиї права опинилися під загрозою.

ЕМІЛЬ АСТРАВКО, БІЛОРУСЬ. У УВ'ЯЗНЕНИЙ ПІДЛІТОК МРІЄ ПРО СВОБОДУ. Йому було всього 17 років, коли його засудили до 10 років тюремного ув'язнення за розповсюдження наркотиків. Еміль підробляв після школи кур'єром в одній інтернет-компанії. Роботодавець запевняв його, що посилки, які він доставляв, містять дозволені законом суміші для куріння, але там знаходилися заборонені наркотичні засоби. Слідство навіть не спробувало встановити ані власника компанії, ані інших осіб, пов'язаних з цією справою. До кримінальної відповідальності було притягнуто тільки Еміля.

САРА МАРДІНІ ТА ШОН БІНДЕР, ГРЕЦІЯ.  ЇМ ЗАГРОЖУЄ УВ'ЯЗНЕННЯ ЗА ПОРЯТУНОК ЖИТТІВ. Вони були волонтерами у пошуково-рятувальній організації на острові Лесбос та допомагали людям, що опинялися у небезпеці у морі. Їх запроторили до в'язниці, обвинуватили у шпигунстві, контрабанді людей та приналежності до злочинної організації. У грудні 2018 року їх відпустили під заставу, наразі вони очікують на суд.

ЯСАМАН АР'ЯНІ, ІРАН. 16 РОКІВ В'ЯЗНИЦІ ЗА ПРАВО НЕ НОСИТИ ХІДЖАБ. Ясаман Ар'яні та її мати Моніре Арабшахі були засуджені до шокуючих 16 років ув'язнення за їхню боротьбу проти дискримінаційних законів про примусове носіння хіджабів. Їх заарештували у квітні 2019 року через відео, на якому вони, будучи без хусток, роздавали квіти пасажиркам поїзду, призначеного тільки для жінок.

ОКСАНА МАМЧЕНКО ТА ЇЇ ДІТИ, Україна. ПОТРЕБУЮТЬ ЗАХИСТУ ВІД ДОМАШНЬОГО НАСИЛЬСТВА. Протягом двох десятиліть Оксана страждала від фізичного, психологічного та економічного насильства від свого чоловіка. Так само страждали її 12 дітей. У 2018 році Оксана наважилася розлучитися. Проте вона та діти продовжують жити зі своїм кривдником під одним дахом, і насильство продовжується. Суд вже тричі видавав обмежувальні приписи, згідно із якими колишній чоловік не має права знаходитися із ними в одному домі та наближатися до них. Але він проігнорував їх усі, а поліція не зробила достатньо для їхнього виконання.

ЇЛІЯСИЦЗЯН РЕХЕМАН, КИТАЙ. НАСИЛЬНИЦЬКИ ЗНИКЛИЙ, ЗАПРОТОРЕНИЙ ДО ТАБОРІВ. У 2017 році, Іліясицзян Рехеман навчався в університеті у Єгипті та доглядав за своєю родиною. Несподівано, у липні того року люди з Вашого уряду під тиском змусили владу Єгипту повернути сотні уйгурів до Китаю. Іліясицзян був одним з них. Вірогідно, що Іліясицзян наразі знаходиться у одному з китайських таємних таборів для перевиховання, де відбуваються численні порушення прав людини.

ХОСЕ АДРІАН, МЕКСИКА. ЗАТРИМАНИЙ ТА ПОБИТИЙ ПОЛІЦІЄЮ. Хосе Адріан просто повертався додому зі школи, коли раптом опинився на місці сутички між групами молодих людей, в результаті якої було пошкоджено поліцейську машину. Поліцейські накинулися на Хосе Адріана та штовхнули його на свою машину. Йому було всього 14 років, і поліцейські заарештували його без жодних пояснень і навіть не зателефонували його батькам. Вони забрали його до поліцейського відділку та катували його. Хосе Адріан має порушення слуху, яке могло йому завадити спілкуватися із поліцейськими під час затримання.

МАҐАЇ МАТІОП НҐОНҐ, ПІВДЕННИЙ СУДАН. ПІДЛІТКУ ЗАГРОЖУЄ СТРАТА. 17-річний підліток, знаходиться у «камері смертників» у Південному Судані. Йому було 15 років, коли його визнали винним у вбивстві його двоюрідного брата та засудили до смерті через повішення. Під час суду Маґаї розповів судді, що йому було всього 15 років в той час і що смерть його двоюрідного брата була нещасним випадком. У Маґаї не було адвоката під час судового процесу.

МАРІНЕЛЬ СУМООК УБАЛЬДО, ФІЛІППІНИ. ПОСТРАЖДАЛА ВІД ТАЙФУНУ ВИМАГАЄ ГІДНОСТІ. Марінель Сумоок Убальдо було всього 16 років, коли вона стикнулася із руйнівними наслідками зміни клімату. Марінель пережила смертоносний тайфун Йоланда у 2013 році. І саме тому вона стала активісткою, яка прагне домогтися від влади Філіппін та урядів країн всього світу рішучих дій з подолання зміни клімату та її наслідків. Вона робить це задля своєї спільноти, та всіх інших, кого спіткала схожа доля.

Щодня за наші права та свободи борються сотні активістів і активісток у всьому світі. Але часом трапляється так, що їм стає життєво необхідною допомога кожного з нас. І найменше, що ми можемо зробити, написати листа підтримки.