Вишите життя на полотні...

До відзначення 110-ї річниці від дня народження  

Віри Роїк (25.04.1911-03.10.2010), 

майстрині художньої вишивки

«Кожен  прожитий без  вишивки  день

я  вважаю  втраченим  у духовному  розумінні»

  (Віра Роїк)

Віра Сергіївна Роїк -  Герой України, нагороджена орденом Княгині Ольги, вона - Заслужений майстер народної творчості України, Заслужений художник Криму, лауреат Державної премії Автономної Республіки Крим і премії імені Володимира Короленка. Нагороджена Міжнародним орденом Миколи Чудотворця І ступеня "За примноження добра на землі". Роїк була членом Національної спілки художників України і майстрів народної творчості України. Володіла 300 видами технік вишивання народів світу.

            Віра Роїк народилася 25 квітня 1911 року в місті Лубни Полтавської області.

Дід Віри Роїк по батьківській лінії - Онуфрій Микитович Сосюрко - був нащадком запорізького козака, одружився з селянкою Оксаною Макарівною Клочко. У 1881 році у них народився син Сергій.

За материнською лінією рід Віри походить від Яворських, нащадками якого були знамениті Карпо Значко-Яворський, осавул Лубенського полку, і його син Матвій церковне ім’я (Мелхіседек) – ігумен і духовний наставник усіх церков і монастирів Правобережної України.

Батьки Віри були людьми освіченими, інтелігентними. Мати - Лідія Еразмівна - працювала художником-графіком, батько - Сергій Онуфрійович - залізничним службовцем.

У родині Сосюрко народилося троє дітей: Віра, Борис та Євген, яких змалечку привчали до праці.

Віра захоплювалася малюванням, грою на фортепіано, хореографією, вишиванням. Перший рушник дівчинка вишила для письменника Володимира Короленка.

Віра Роїк закінчила Полтавську Маріїнську гімназію,  займалася в балетній студії. Працювала в Лубенській артілі вишивальниць. Там же дівчина почала творчо переосмислювати народні візерунки, компонувати з традиційних елементів авторські роботи.

Молода майстриня почала брати  участь у виставках Нових творчих сил і наснаги надала їй відзнака всесоюзної виставки народної творчості у Москві в 1936 році. З тих пір вишивання стало справою життя Віри Роїк.

В роки воєнного лихоліття вишиті власноруч речі, врятували від голодної смерті Віру Сергіївну та її сім’ю. У перші місяці окупації вона потрапила під бомбардування. В результаті – контузія, важкі переломи, ушкоджена права рука. Наступні два роки вона була прикута до ліжка. Майже перестала діяти права рука і їй знадобилося кілька років для того, щоб навчити ліву руку вправно володіти голкою.

У 1952 році родина Роїк, за рекомендаціями лікарів, переїхали  у Сімферополь. Тут її талант художниці і педагога розкрився в повній мірі. За визнанням мистецтвознавців, Віра Роїк створила справжню кримську школу української вишивки. Віра Сергіївна навчала дівчаток з Криму тонкощам української вишивки традиційних для Полтавщини, Тернопільщини, Харківщини, Київщини та Буковини орнаментів. Розвивала українське декоративно–ужиткове мистецтво, як вона писала, ″на прикладі моєї рідної Полтавщини, де міцні традиції народної творчості″.

У 1981 році вперше на полтавській землі, в Лубнах, відкрилася персональна виставка Віри Роїк під назвою "Український рушничок". Ця назва її виставки залишилася назавжди. Загалом майстриня організувала 140 персональних виставок своїх творів "Український рушничок", у тому числі в усіх обласних центрах України, а також у Росії, Німеччині, Болгарії, Польщі, Туреччині. Брала участь у 287 загальних художніх виставках у СРСР, Україні і за кордоном, у тому числі в Бельгії, Франції, Угорщини, Італії, Монголії, США, Хорватії та інших країнах.

У своїй книзі "Мелодії на полотні" Віра Роїк писала про своє відвідування малої Батьківщини: "Тут я заряджаюсь оптимізмом, знаходжу нові мотиви для моїх витворів, отримую нові враження від знайомства з художниками, письменниками, поетами, вишивальницями... Моє коріння звідси... Полтавська земля є невичерпним джерелом моєї творчості". А себе майстриня називала "кримською полтавкою".

Кримський композитор Андрій Сидоров написав музику на слова поетеси Наталії Баклай. Пісня називається «Вишивана доля». Цей твір став гімном майстрині. У 2009 році Віра Роїк отримала подарунок – пісню В’ячеслава Боброва на слова Євгена Веремеєнко «Вишивальниця Веруня»

Художники М. Васильєв та В.Бернадський писали портрети Віри Роїк.

Померла майстриня 3 жовтня 2010 року, поховали її у Сімферополі. Там же, незважаючи на анексію Криму, є люди, які щороку згадають славну полтавку Віру Роїк.

Роботи вишивальниці зберігаються в 44 музеях світу. ЇЇ ім`я вибито золотими буквами в італійському місті Барі, де покояться мощі Миколая Чудотворця, поряд з іменами Матері Терези, папи Римського Іоана Павла ІІ.

Використані джерела:

Роїк Віра Сергіївна //Мистецтво України [Текст] : Біографічний довідник / За ред. А.В.Кудрицького. – К.: «Укр. енциклопедія», 1997. – С. 511-512

Роїк Віра Сергіївна //  Хто є хто на Полтавщині. Видатні земляки [Текст] : Довідково-біографічне видання . –Вип. 2-й. – К., 2004. – С. 246

https://kobelyaky-miskrada.gov.ua/roik-vira-sergiivna-10-31-19-28-05-2017/

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%BE%D1%97%D0%BA_%D0%92%D%96%D1%80%D0%B0_%D0%A1%D0%B5%D1%80%D0%B3%D1%96%D1%97%D0%B2%D0%BD%D0%B0

https://poltava365.com/vira-roiik-genij-ukraiinskoii-vishivki.html

https://ua.krymr.com/a/27638148.html

https://who-is-who.ua/main/page/fghdj5677/17/641